Легенди Старокиївські
- Автор: Королева Наталена
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Легенди Старокиївські». Краткое содержание книги:
Зоста — дівчина.
Ігемон — виша службова особа, князь.
Ігор — великий київський князь (912—945), убитий під час древлянського повстання 945 р.
Ізіда — головне божество давньоєгипетської міфології, покровителька плодючості і материнства, богиня життя й здоров’я.
Ірис — райдуга.
Канонарх — законник, чернець.
Карл VI (1685—1740) — імператор Священної Римської імперії.
Кіммерійська країна — найдавніші хліборобські племена, що жили на території нинішньої Південної України. У VII ст. до н. е. їх витіснили скіфи.
Клепсидра — піщаний або водяний годинник.
Климент — один із перших римських пап.
Кобка — відлога.
Ковтки — сережки.
Колопні — коноплі.
Конкубіна — незаконний шлюб.
Котвиця — якір.
Кретьєн де Труа — французький письменник другої половини XII ст., автор романів з циклу творів про короля Артура й лицарів Круглого столу.
Лаврські Сади — сади на території Києво- Печерської лаври.
Лампос — блиск; один із коней, запряжений у колісницю Фобоса.
Лекіф — скляна ваза.
Лектика — ноші, на яких можна було сидіти або лежати.
Лепрозний — прокажений.
Логос — у давньогрецькій філософії — світовий розум, вічний світовий закон.
Логофет — вищий чиновник у візантійському державному апараті; хранитель патріаршої печатки.
Лосна — божество в язичницькій міфології.
Марафон — давньогрецьке поселення в Аттіці, в районі якого 13.IX. 490 р. до н. е. грецьке військо завдало поразки персам.
Марена — у давньоукраїнській міфології — богиня весни й води.
Марк Аврелій (121—180) — римський імператор з 161 p., філософ, представник стоїцизму.
Мева — чайка; русалка.
Мітра — іранське божество сонця, світла, чистоти і правди. Культ Мітри поширювався також у Римській імперії.
Мокош — у давньоруській язичницькій міфології — жіноче божество родючості й домашнього господарства.
Нави — русалки.
Нард — рослина з родини валеріанових з дуже пахучим коренем; пахуча речовина, виготовлена з цієї рослини. Нетопир — кажан.
Никати — дивитися, поглядати.
Нобіле — знатний вельможа.
Обавник — віщун-ворожбит.
Облечений — одягнений.
Олімп — у грецькій міфології — священна гора в Фесса-лії, яку вважали місцем перебування Зевса та інших богів.
Офіра — жертва.
Палета — інструмент для нанесення фарби на іконну дошку.
Пан — у давніх греків — бог лісів і черед, винахідник сопілки, істота з козлячими ногами й рогами; ночами він лякав людей; звідси «панічний страх». У римській міфології — Фавн.
Парки — у греко-римській міфології — три сестри-боги-ні людської долі; одна з них ножицями перерізувала нитку життя.
Патрицій — у Давньому Римі — родовий аристократ.
Перун — у східнослов’янській міфології — головний бог, бог дощу, грому й блискавки.
Петрики — птахи.
Півтуциту — півдюжини, шість.
Пітія (Піфія) — віщунка і жриця Аполлона в Дельфах.
Платон (428/27 — 348/47 до н. е.) — давньогрецький філософ.
Погар — келих.
Позирати — дивитися.
Полігімнія — одна з дев’яти муз, винахідниця ліри, покровителька ліричної поезії і красномовства у грецькій міфології.
Понт Евксін — Чорне море.
Піп Іван — назва гірської вершини на Закарпатті. Посейдон — у міфології давніх римлян — бог моря і мореплавства.
Профетос — жрець.
Психопомпос — дослівно: провідник душ; так називали Гермеса, обов’язком якого було відводити душі померлих до Елізіуму — раю або Тартару — пекла.
Пущик — сич.
Равл — слимак, равлик.
Ракоці Ференц II (1676—1735) — трансільванський князь, керівник антигабсбурзької визвольної війни угорського народу. Війна почалася на території нинішнього Закарпаття.
Раменатий — плечистий.
Расени — самоназва етрусків, що населяли у першому тисячолітті до н. е. північно-західну частину Апеннінського півострова (Етрурію).
Рева — лоза.
Рогволод (Василько) Рогволодович (IX ст.) — полоцький князь.
Рогніда Рогволодівна (пом. 1000 р.) — полоцька княжна, друга дружина київського князя Володимира Святославича.
Руми — руїни.
«Руська правда» — зведення норм давньоруського права
XI - XII ст.
Сен-Жермен Карл — відомий французький алхімік і авантюрист (XVIII ст.), життя і пригоди якого сповнені різних таємниць.
Сиринкс — старогрецька пастуша сопілка; кілька сопілок різної довжини, зібраних в один музичний інструмент, свиріль.
Скити — скіфи — племена, що жили в VII ст. до н. е.— III ст. н. е. на півдні нинішньої України.
Софокл (бл. 496—406 до н. е.) — давньогрецький драматург.
Споювати — з’єднувати.
Стилос — паличка, якою писали в давнину.
Таберна (таверна) — корчма.