![Ніжно відданий Декстер [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/1/2/1/0/nizhno-viddanij-dekster-uk-download.jpg)
Ніжно відданий Декстер [UK]
- Автор: Линдсей Джеффри
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Ніжно відданий Декстер [UK]». Краткое содержание книги:
Оскільки нічого путнього сказати я більше не міг, то вирішив змінити тему:
— Як ти гадаєш, чи не слід мені подзвонити капітанові Меттьюзу і повідомити, що Доукс зник?
Дебора змахнула сльозинку з щоки одним пальцем і похитала головою.
— Нехай вирішує Кайл. — відповіла вона.
— Так, звісно, Деб, але з урахуванням усіх обставин...
Вона сильно вдарила кулаком по своїй нозі, що було настільки безглуздо, наскільки й боляче.
— ПРОКЛЯТТЯ, Декстер, я не втрачу його!
Іноді мені здається, що я чую лише одну доріжку стереофонічного записи, і в цей раз так і була. У мене не малося ніякої ідеї, більше того, у мене не було навіть ідеї про те, чи існувала ця ідея взагалі. Що Дебора хотіла сказати? І яке це мало відношення до того, що я їй повідомив, і чому вона реагувала так бурхливо? Чому так багато повних жінок вважають, ніби гарно виглядають у своїх кофтинках, які виразно демонструють їх пупки?
Гадаю, частина мого замішання відобразилася на моєму обличчі, оскільки Дебора розтиснула кулак, глибоко зітхнула і промовила:
— Кайлу необхідно залишатися в центрі уваги, продовжувати працювати. Він повинен знаходитися біля керма, в іншому випадку це його вб'є.
— Звідки тобі відомо?
Вона похитала головою.
— Він завжди був кращим у тому, чим займався. Це все його... Це все, чим він є. Якщо він почне постійно думати про те, що з ним зробив Данко... — вона прикусила губу, і по її щоці прокотилася ще одна сльозинка. — Кайл повинен залишатися таким, яким він є. Інакше я його втрачу.
— Ясно.
— Я не можу його втратити, Декстер.
Біля дверей готелю «Мьютайні» був уже інший швейцар, але, здається, він впізнав Дебру і підійшов, аби притримати двері машини, коли ми виходили. Ми мовчки пішли до ліфту і піднялися на дванадцятий поверх.
Я прожив у Коконат Гроув все життя і по газетним звітам прекрасно знав, що номер Чатскі був декорований в Британському колоніальному стилі. Я ніколи не розумів, чому саме в цьому стилі, але власники готелю колись вирішили, що колоніальний мав найкраще передати чарівність Коконат Гроув, незважаючи на те, що там ніколи не було британської колонії. У всякому разі, я про це не знав. Однак було важко повірити, що декоратор або який-небудь британець з колоній могли навіть у своїх самих неприборканих фантазіях уявити Чатскі, розпростертого на ліжку королівського розміру в пентхаусі готелю, в який і вела мене Дебора.
Його волосся за минувшу годину відрости не встигло, але помаранчевий комбінезон він змінив на білий махровий халат. Виблискуючи лисим черепом, тремтячи і стікаючи потом, Чатскі лежав на центрі ліжка, а поряд з ним лежала напівпорожня пляшка горілки. Дебора ні на мить не затрималася в дверях. Підбігши до Кайла і присівши на край ліжка, вона взяла своєю єдиною рукою його єдину руку.
— Деббі? — запитав він тремтячим старечим голосом.
— Я тут. Спробуй заснути.
— Боюсь, я не такий гарний, як раніше.
— Спи. — сказала моя сестра і, не відпускаючи його руки, вляглася поруч.
Так я їх і покинув.
Глава 27
На наступний день я прокинувся пізно. Вкінці-кінців, хіба я цього не заслужив? І хоча я прибув на роботу близько десяти годин, Вінса, Камілли чи Анджело-ніякого-відношення там не опинилось; мабуть, всі вони подзвонили і сказали, що смертельно хворі. Але через годину сорок п'ять хвилин з'явився Вінс Масуока. Він був зеленого кольору і виглядав доволі старим.
— Вінс! — радісно вигукнув я, а він відсахнувся і обперся спиною об стіну, закривши очі. — Я хочу подякувати тобі за епічну вечірку.
— Дякуй, але тільки по-тихше.
— Велике спасибі. — прошепотів я.
— На здоров'я. — прошепотів він мені і потягнувся у свій закуток.
День видався незвично тихим, під чим я маю на увазі, що не виникло нових справ, а у криміналістичній лабораторії панувало мовчання, немов у склепі, і лише час від часу по приміщенню бродила блідо-зелена страждаюча примара. Роботи, на щастя, було дійсно мало. До п'ятої години я не тільки закінчив возитися з документами, але і встиг привести в повний порядок олівці. В час ланча зателефонувала Рита і запросила мене на вечерю. Думаю, їй хотілося переконатися, що мене не викрала якась стриптизерка, і я погодився заглянути до неї після роботи. Від Деб ніяких звісток не було, але, по правді кажучи, я не дуже й хотів їх. Я не сумнівався, що сестра була разом з Чатскі в його пентхаусі, але я все таки злегка тривожився, адже доктор Данко знав, де їх знайти, і він міг би спробувати повернутися до реалізації свого призупиненого проекту. Однак у нього залишилася іграшка у вигляді сержанта Доукса, яка зуміла б ощасливити його на кілька днів.