Історія польсько-українських конфліктів т.2
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #2
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-56-0
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.2». Краткое содержание книги:
Хто не виїде або тільки переїде з місця на місце на українській території, той буде радикально знищений, і не дозволимо Вашим жінкам нічого взяти з собою, бо все буде спалено.
Також зазначаємо, що за будь-який збройний спротив українським Збройним Силам будемо нищити не тільки чоловіків, а й цілі родини.
Постуй, 2.ІV.1944 р.
Природно, що ця відозва вразила поляків, й багато родин почало залишати свої хати. У Деревлянах після розклеювання цього наказу під час завантаження на вози до села прийшли німецькі солдати на реквізицію возів. Оскільки не застали війта-українця, який передбачливо сховався від них, забрали вози у поляків, і вони змогли виїхати лише після того, як випросили у місцевих українців старі вози.
/-/ Леон Вржос
(Рапорт № 47, Львів, 15.IV.1944 р.).
CA КС PZPR, zesp. 2271/3, sygn. 202/111-198,5. 154–155.
B33B № 6
ВІДОМОСТІ — ТАЄМНИЙ ДОДАТОК
Доля польського населення на Південно-Східних землях
Від групи діячів Червенської Землі, які проживають у Кракові, отримали такі зауваження. Українці зайняли позицію, що, незалежно від подальшої долі тих земель, винищення поляків буде очевидною користю для справи України. Навіть агітують за вбивства таким чином, що коли прийдуть сюди англійці чи американці, то будуть питати, хто живе на цій землі, і якщо будуть лише українці, то природно, що землі будуть визнані за українцями. Таке виправдання Українська Повстанська Армія дає для своїх антипольських розпоряджень.
Ці дії переслідування польського населення відповідають німецькій політиці, і тому стиха підтримуються.
Нові ускладнення вносить розвиток військових подій. Переважно польське населення міст Бродів і Тернополя в останній момент було викинуте з цих міст. У Львові панує евакуаційна паніка, а за німецькою статистикою у Львові мешкає приблизно 170 тисяч поляків.
Тим часом серйозну дезорієнтацію створює агітація, щоб залишались на місці, і навіть існують щодо цього розпорядження польської влади. Здається, що це останній шанс вирішити справу принципово. Українська Повстанська Армія, яка виключно визначає нинішню політику українського народу, проголосила і веде рішучу боротьбу з польським народом. Боротьбу почала і продовжує або йде з поля бою, коли нема реальних шансів на перемогу. Польський народ, крім ефективної реакції на українські мордування у Львові і його найближчих околицях, тієї боротьби не веде. Але населенню не дають права відступити і врятувати найцінніший нині матеріал, яким є людина. Польське населення у Східній Малопольщі, на жаль, призначене до винищення тими, хто наказує йому залишатись на місці, але не дає ефективного захисту. З огляду на такий стан справ належало б:
1. Скасувати всі накази польському населенню залишатись на місці.
2. Розпочати діяльність РГО і польського населення на суто польських територіях і провести масове вивезення польського населення із Східної Малопольщі на ці території й тут його розмістити.
Якщо у нас повинно віднайтись місце для евакуйованого або переважно добровільно втікаючого українського населення, то потрібно докласти зусиль у цьому напрямку, щоб тут знайшлось місце для недобитків із Східної Малопольщі. Переховування сільського населення у містах і містечках на території Червенської Землі є тільки напівзасобом, який ще й полегшує процес знищення.
Навіть можливе вивезення частини поляків до Німеччини дає ще певні шанси на врятування життя, може, відносно більші, ніж перебування їх на територіях боїв беззбройних, безкарно переслідуваних мордуючими українцями, яких підтримують німці, та бойових дій більшовиків, які зовсім не зважають на інтереси місцевого населення.
Цю справу треба розглянути, і вона вимагає швидкого вирішення.
Краків 16.V.1944 р.
Українська акція проти польського населення
В акції, яка проводиться з тупою запеклістю і спрямована на усунення з цієї землі поляків, українці застосовують нові форми і методи — погрози і накази покинути за короткий термін польські оселі. Ці погрози підкріплюються мордуванням найбільш незручних або беззахисних людей. Ми є свідками масового переміщення населення із села до міст і на захід. Останнім часом українці застосовують жорстку блокаду міст, наприклад, УПА оточило кордоном Бережани у радіусі 4 км і не допускає селян з продуктами до міста. З поселень, де серед більшості поляків живуть менші групи українців, усувають своїх, щоб мати вільні руки при нападах, наприклад у Свіржі. Часто після успішного відбиття нападу польське населення залишає небезпечні місцевості або внаслідок втоми та відсутності віри в успішність продовження опору, або через те, що під час бою все село згоріло. Українці оголосили нам безжальну війну і ведуть її із застосуванням усіх методів і засобів, не зупиняючись ні перед чим. Усі повідомлення з провінції, всі розмови з людьми закінчуються сповненими стурбованості запитаннями, чи вся Польща знає про те, що відбувається, чи розуміє вона всю величину небезпеки, яку становить нашим основоположним інтересам українська політика творення доконаних фактів, і чи будуть застосовані у відповідний час належні засоби з нашого боку. Оцінюючи ситуацію в цілому, можна ствердити, що при енергійній діяльності з нашого боку можна ще цю справу врятувати і хоча б частково надолужити втрачене.