Філософія самотності
- Автор: Свендсен Ларс
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-77-9
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Філософія самотності». Краткое содержание книги:
Зацікавить науковців і студентів — філософів, соціологів, психологів, а також усіх, хто намагається розібратися в своєму внутрішньому «я».
У репортажах, присвячених самотності, особливо під час свят — Різдва і Великодня, полюбляють виділяти людей, які наодинці або самотні. Це допомагає створити враження, що ці люди самотні, тому що вони наодинці. Може здатися, що це так. Не в останню чергу літні люди, які втратили чоловіка або дружину, здається, мають очевидне пояснення своїй самотності — бо вони залишилися одні. Проте було б передчасно робити висновки, що люди, які одинокі й самотні, є самотніми через те, що одинокі. Так само правильним може бути і протилежне твердження. Як ми побачимо, для самотніх характерна низка ознак, які ускладнюють зв’язок з іншими людьми. Самотність можна передбачити не за кількістю людей, з якими взаємодіє особа, а за тим, чи задовольняє соціальне спілкування особи її потреби в прив’язаності, тобто чи вона переживає своє соціальне спілкування як таке, що має значення[32]. Самотність — явище суб’єктивне. Самотність переживається індивідом як нестача задовільних відносин з іншими людьми або через надто малу кількість цих відносин, або через те, що наявні відносини не мають бажаної форми близькості.
Аби пояснити умовні відносини між соціальною ізоляцією і самотністю, для самотності була розроблена так звана когнітивна модель невідповідності[33]. Згідно з цією теорією, люди розвивають внутрішні стандарти або очікування, з якими порівнюють свої стосунки з іншими людьми. Якщо їхні стосунки з іншими відповідають цьому стандартові, вони будуть задоволені ними і не відчуватимуть самотності. Та вони будуть переживати самотність, якщо їхні стосунки стандартові не відповідають. У кількох дослідженнях несподівано виявили, що самотність зростає, коли кількість друзів в особи є набагато більшою за ту кількість, яку вона вважає ідеалом![34] Чотири найближчі людини у соціальних взаємозв’язках особи забезпечують найсильніший захист від самотності, а наступні відносини захищають лише незначною мірою[35]. Найкращий захист забезпечується відносинами різного роду, коли особа з одними людьми пов’язана тісно, а з іншими — не настільки, коли вона пов’язана і з сім’єю, і з друзями. Більшість людей однозначно відповідають, що віддають перевагу меншій кількості близьких друзів, аніж більшій кількості друзів не настільки близьких[36]. Якість соціальних взаємозв’язків важливіша за кількість, але за інших ідентичних умов люди з більшими соціальними взаємозв’язками менш самотні, ніж люди з меншими соціальними взаємозв’язками.
Соціокогнітивна теорія самотності розглядає самотність як таку, що викликана сильною чутливістю до соціальних загроз[37]. Тобто що самотні люди бояться відсутності зв’язку з іншими, і тому вони шукають ознаки слабкості прив’язаності, що своєю чергою підриває їхній зв’язок з іншими, і таким чином самотність чимраз більше міцнішає. Соціальне відторгнення викликає вразливість до нового відторгнення, що знову ж таки призводить до того, що людина вишукує його нові ознаки. Через це у соціальних ситуаціях виробляється норма обережності, а не спонтанності, що призводить до поведінки, яка збільшує ризик нового відторгнення. У розділі 3 ми розглянемо емпіричні докази на користь такої соціокогнітивної теорії.
Встановлено, що і хронічна самотність, і експериментально викликана соціальна ізоляція пов’язані з нижчим рівнем досвідчення сенсу життя, а це означає, що зв’язок з іншими є ключовим для відчуття, що життя має сенс[38]. Сенс життя, очевидно, можна вивчати під різними кутами зору, але, видається, для них є дещо спільне — вирішальну роль відіграють взаємини особи з іншими людьми[39]. Відсутність цих стосунків руйнує наше існування. Як влучно зауважує Вільям Джеймс:
32
Cacioppo og Patrick: Loneliness, с. 94.
33
Див. зокрема Peplau & Perlman: «Perspectives on loneliness»; Perlman & Peplau: «Toward a social psychology of loneliness».
34
Jf. Russell et al.: «Is Loneliness the Same as Being Alone».
35
Tilburg: «The size of supportive network in association with the degree of loneliness».
36
Див., наприклад, Reis: «The role of intimacy in interpersonal relations».
37
Jf. Hawkley & Cacioppo: «Loneliness Matters: A Theoretical and Empirical Review of Consequences and Mechanisms».
38
Stillman et al.: «Alone and Without Purpose: Life Loses Meaning Following Social Exclusion»; Williams: «Ostracism: the impact of being rendered meaningless».
39
Baumeister & Vohs: «The Pursuit of Meaningfulness in Life»; Heine, Proulx & Vohs: «The Meaning Maintenance Modeclass="underline" On the Coherence of Social Motivations».