Гаррі Поттер і смертельні реліквії
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Язык: украинский
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і смертельні реліквії». Краткое содержание книги:
— Друга проблема: ти неповнолітній, а отже, й досі маєш на собі Слід.
— Яне…
— Слід, Слід! — нетерпляче повторив Дикозор. — Чари, що відстежують магічну діяльність серед неповнолітніх, і завдяки яким міністерство довідується про підліткову магію! Якщо ти сам, чи хтось інший біля тебе накладе за—кляття, щоб тебе звідси забрати, Тікнесі негайно про це знатиме — а отже, і смертежери.
— Не можна чекати, коли Слід перестане діяти, бо щойно тобі виповниться сімнадцять, як ти позбудешся захисту, наданого матір'ю. Словом, Пій Тікнесі вважає, що загнав тебе в глухий кут.
Гаррі не міг не погодитися з невідомим йому Тікнесі.
— Що ж нам робити?
— Скористаємось єдиними наявними в нас транспортними засобами, єдиними, яких не виявить Слід, бо для їхнього використання не треба ніяких заклять — мітлами, тестралами і Геґрідовим мотоциклом.
Гаррі бачив вади цього плану, одначе прикусив язика, щоб Дикозор сам про все розповів.
— Так от, чари твоєї матері перестануть діяти за двох обставин: коли ти станеш повнолітній або… — Муді показав жестом на бездоганно чисту кухню, —…коли перестанеш називати цей будинок своїм домом. Твій шлях і шляхи твоїх тітки з дядьком сьогодні розійшлися, і ви всі чудово розу мієте, що ніколи вже вам не жити разом. Правильно?
Гаррі кивнув.
— Отож, коли ти зараз звідси вийдеш, то дороги назад не буде, і чари зникнуть одразу за порогом. Ми вирішили зламати ці чари раніше, бо інакше лишається чекати, поки прийде Відомо—Хто і схопить тебе в ту саму мить, як тобі стукне сімнадцять.
— На наше щастя, Відомо—Хто не знає, що ми перевозимо тебе сьогодні. Ми злили міністерству дезінформацію, ніби ти залишишся тут аж до тридцятого. Однак ми маємо справу з Відомо—Ким, тож не можна покладатися тільки на те, що він чекатиме іншого дня. Він, очевидно, має зо два смертежери, які патрулюють небо в цьому районі. Тому ми забезпечили усіма можливими рівнями захисту дванадцять різних будинків. Усі вони мають такий вигляд, наче саме там ми збираємося тебе ховати, усі вони так чи так пов'язані з Орденом. Це мій будинок, Кінґслева хата, будинок Моліної тітоньки Мюріель… ти зрозумів задум.
— Так, —не зовсім чесно відповів Гаррі, бо він і далі бачив у цьому плані величезну прогалину.
— Ти полетиш до батьків Тонкс. Коли опинишся в радіусі захисних заклять, накладених нами на їхній будинок, то скористаєшся летиключем до "Барлогу". Питання є?
— Е—е… є, — відповів Гаррі. — Може, вони спершу й не знатимуть, до якого з дванадцяти захищених будинків я прямую, але ж незабаром усе збагнуть, коли… — він швидко полічив присутніх —…чотирнадцятеро душ полетять до батьків Тонкс.
— Ага, — сказав Муді, — я ж забув згадати основне. Ми не полетимо всі чотирнадцятеро до батьків Тонкс. Сьогодні в небі виявиться семеро Гаррі Поттерів, і кожен матиме супутника, і всі такі пари летітимуть до різних безпечних будинків.
Муді вийняв з—під плаща баклажку чогось схожого на багно. Йому більше не треба було нічого говорити — Гаррі миттю зрозумів його задум.
— Ні! — крикнув він так, що аж голос забринів у кухні. — Не вийде!
— Я їх попереджала, що ти так це сприймеш, — трохи зарозуміло сказала Герміона.
— Якщо ви гадаєте, що я дозволю шістьом людям ризику вати життям!…
— …бо ми ж ризикуємо вперше, — зіронізував Рон.
— Це зовсім інакше — прикидатися мною…
— Та з нас це нікому не подобається, Гаррі, — серйозним тоном сказав Фред. — Ти собі уяви: щось піде не так — і ми назавжди залишимося худющими рябими очкариками.
Гаррі не засміявся.
— Ви нічого не зможете без моєї допомоги, вам буде потрібне моє волосся.
— То що — наш план провалився? — зітхнув Джордж. — Це ж очевидно, що без твоєї допомоги ми не дістанемо жодної твоєї волосинки.
— Ну, так, тринадцятеро проти одного типа, якому заборонено користуватися чарами; у нас нема шансів, — додав Фред.
— Смішно, — скривився Гаррі. — Страшно дотепно.
— Якщо доведеться застосувати силу, так і буде, — прогарчав Муді і його магічне око аж затремтіло, коли він люто вп'явся ним у Гаррі. — Тут усі повнолітні, Поттере, і всі готові йти на ризик.
Мандангус знизав плечима й скорчив гримасу. Муді скоса повернув у його бік магічне око.
— Не сперечаймося. Ми тільки час гаємо. Мені потрібне твоє волосся, негайно.
— Та це ж божевілля, нема потреби…
— Нема потреби! — прогарчав Муді. — Коли Відомо—Хто на волі й половина міністерства перейшла на його бік? Поттере, якщо нам пощастить, він заковтне фальшиву наживку й плануватиме захопити тебе тридцятого числа, але він був би ідіотом, якби не тримав десь тут на чатах одного— двох смертежерів, бо я й сам би так зробив. Поки діють чари твоєї матері, вони не можуть напасти на тебе чи на цей будинок, але дія чарів ось—ось закінчиться, а смертежерам приблизно відомо, де він розташований. Це наш єдиний шанс їх обдурити. Навіть Відомо—Хто не зможе розділитися на сім частин.
Гаррі перехопив Герміонин погляд, але відразу відвернувся. — Отже, Поттере… кілька волосинок, якщо твоя ласка.
Гаррі зиркнув на Рона — той корчив йому гримаси, ніби підказуючи: "Та дай скоріше".
— Негайно! — крикнув Муді.
Усі погляди були звернені на нього, тож Гаррі схопив на маківці жмутик волосся й висмикнув.
— Добре, — Муді пошкутильгав до нього, на ходу витяга ючи з баклажки затичку. — Сюди вкидай, будь ласка.
Гаррі кинув волосся в каламутну юшку. Коли воно торкнулося поверхні, настійка почала кипіти й диміти, і зненацька стала яскраво—золотиста й прозора.
— О, Гаррі, ти значно апетитніший за Креба з Ґойлом, — пожартувала Герміона, але побачила підняті Ронові брови, почервоніла й виправилась: — Ти ж розумієш, про що я… Ґойлів відвар завжди мені нагадував шмарклі.
— Так, прошу фальшивих Поттерів займати чергу, —сказав Муді.
Рон, Герміона, Фред, Джордж і Флер вишикувалися перед сяючою раковиною тітки Петунії.
— Одного не вистачає, — зауважив Люпин.
— Осьо,—похмуро буркнув Геґрід, схопив за комір Мандан—ґуса й поставив одразу за Флер; та наморщила носа й ступнула крок уперед, опинившись між Фредом і Джорджем.
— Я ж ото казав, що ліпше б я був охоронцем, — пробурмотів Манданґус.
— Цить, — прогарчав Муді. — Я тобі вже теж казав, безхребетний хробаче, що як нарвемося на смертежера, то він захоче Поттера впіймати, а не вбити. Дамблдор завжди казав, що Відомо—Хто захоче покінчити з Поттером особисто. Якраз охоронцям і буде найгірше, бо смертежери їх убиватимуть не задумуючись.
Це не дуже заспокоїло Манданґуса, але Муді вже вийняв з—під плаща шість чарочок, роздав усім, і в кожну налив багатозільної настійки.
— Ну, всі разом…
Рон, Герміона, Фред, Джордж, Флер і Манданґус вихилили чарки. Усі зойкнули й скривилися, коли юшка потекла їм у горло. їх миттєво почало роздувати й спотворювати, наче вони були з гарячого воску. Герміона й Манданґус на очах підросли; натомість Рон, Фред і Джордж зменшилися; чуби їхні потемнішали, а довге волосся Герміони й Флер ніби змоталося їм у голову.
Муді, якого це анітрохи не вразило, почав розв'язувати свої великі мішки, а як розігнувся, то перед ним, хекаючи й відсапуючись, стояло шестеро Гаррі Поттерів.
Фред і Джордж повернулись один до одного й сказали в один голос: — Ого… ми ж однакові!
— Хтозна, чогось мені здається, що я все одно гарніший, —роздивлявся своє віддзеркалення в чайнику Фред.
— Бе—е, — скривилася Флер, побачивши себе у дверцятах мікрохвильовки, — Білл, не дивись на мене… я бридка.
— Для тих, у кого одяг став завеликий, я маю менші розміри, — Муді вказав на перший мішок. — І навпаки. Не забудьте про окуляри, в бічній кишеньці є шість пар. А як одягнетесь, то в другому мішку знайдете свій багаж.
Справжній Гаррі подумав, що нічого химернішого він ще не бачив — а йому доводилось бачити чимало дивовиж. Він дивився, як шестеро його двійників нишпорять у мішках, витягують одяг, надівають окуляри й запихають у мішки свої речі. Хотілось попросити їх поводитися делікатніше, коли вони почали безцеремонно роздягатися, виставляючи напоказ його тіло — чого, мабуть, не робили б зі своїм.