Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Однак навіть всередині самої Російської імперії роки, що передували революції 1917 року, були доволі позитивними для України. Українські селяни з ентузіазмом підтримали модернізацію імперської Росії на початку двадцятого століття. Напередодні Першої світової війни їхня політична обізнаність стрімко зростала поруч зі скептицизмом до імперської держави. Хвиля селянських повстань сколихнула Україну та Росію 1902 року; селяни також відіграли важливу роль у революції 1905 року. Подальші заворушення викликали ланцюгову реакцію невдоволень, які занепокоїли царя Миколу II та призвели до офіційного визнання деяких громадянських і політичних прав в Україні, включаючи право публічно розмовляти українською мовою.[29]

Коли Російська та Австро-Угорська імперії раптово розпалися в 1917 та 1918 роках відповідно, багато українців сподівалися, що нарешті вони зможуть створити власну державу. Ці надії були швидко притлумлені, принаймні на території, яка належала Габсбургам. Після короткого, але кривавого польсько-українського воєнного конфлікту, котрий забрав 15 000 українських та 10 000 польських життів, мультиетнічна територія Західної України, головним чином Галичина, разом із найбільш важливим містом Львовом, була включена до складу тогочасної Польщі. Там вона залишалася з 1919 по 1939 рік.

Після Лютневої революції 1917 року в Петрограді (русифікована назва Санкт-Петербурга, тогочасної столиці Росії, з 1914 до 1924 року; після 1924 — назву міста змінено на Ленінград) все ускладнилося. Під час розпаду Російської імперії влада в Києві на короткий час опинилася в руках лідерів українського національного руху, але протягом того недовготривалого періоду жоден із них не контролював Україну повністю. Коли в 1919 році світові політики зібралися у Версалі та окреслили кордони нових європейських держав — сучасної Польщі, Австрії, Чехословаччини та Югославії — України серед них не було. Однак історія України на цьому не закінчилася. Як влучно написав Річард Пайпс, проголошення незалежності України 22 січня 1918 року «відмітило не фінал процесу націєтворення в Україні, а лише його серйозний початок».[30] Кілька буремних місяців незалежності та жваві дебати стосовно національної ідентичності змінили Україну назавжди.