Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є
- Автор: Браун Брене
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2017
- Жанр: Бизнес
Электронная книга - «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є». Краткое содержание книги:
Ця книжка — результат приголомшливого дослідження: як люди сприймають свою недосконалість. Аналізуючи тисячі історій чоловіків та жінок у віці від 18 до 87, Брене Браун дійшла вражаючого висновку: щасливими людей робить не досягнення власного ідеалу, а визнання своєї недосконалості! Уміння відвертої і дотепної оповідачки та незмінного лідера інтернет-переглядів на конференції TED об’єднати науку з цікавою історією зробило «Дари недосконалості» бестселером № 1 за версією The New York Times та забезпечило продаж 1,5 мільйона примірників!
Що заважає людям почуватися щасливими? Ми самі себе змусили повірити, що щастя існує лише для досконалих людей, а ми недостатньо стрункі, розумні, привабливі, успішні або ж заможні, щоб його заслужити. Ми відчуваємо сором і тривожність, коли не можемо довести іншим власну неперевершеність, зрікаємося своїх принципів та нехтуємо талантами, аби відповідати чиїмось очікуванням. Проте стали щасливим легко — треба щиросердно прийняти свої недоліки і вразливість. Сміливість, співчуття та душевна близькість — дари недосконалості, що допоможуть відчути себе самодостатнім та щасливим і скерують на 10 головних дороговказів до щиросердного життя.
Я відчувала себе абсолютно беззахисною і водночас розуміла, що мене беззастережно люблять і приймають такою, яка я є (це для мене і є ознакою співчуття). Повірте у те, що я кажу: сором і страх не терплять, коли такий потужний зв’язок виникає між людьми. Саме тому сміливість, співчуття і душевна близькість з іншими — це знаряддя, потрібні нам у подорожі до щиросердного життя. Навіть більше, моя готовність дозволити небайдужій для мене людині дізнатися про мою недосконалість сприяла зміцненню наших стосунків, які тривають і досі, — ось чому я називаю сміливість, співчуття і душевну близькість дарами недосконалості. Наважившись бути недосконалими і справжніми, ми отримуємо ці дари.
Невеличка післямова до цієї історії: приблизно через тиждень після того недолугого виступу перед батьками я дізналася, що в школі виникла серйозна проблема: батьки цілий день перебували у закладі і втручалися в організацію навчального процесу. Не повідомивши мене, директор і голова батьківсько-вчительської організації зобов’язали всіх батьків відвідати мою лекцію. Вони сказали їм, що я приїжджаю, щоб розповісти, чому потрібно припинити ширяти над своїми дітьми. Іншими словами, я мала стати найманцем, що зупинить батьків, котрі надто опікуються своїми дітьми. Недобре. Можливо, я не прихильниця батьківського втручання в навчальний процес, але я також не найманий убивця. Іронія в тому, що я й гадки не мала про проблему, отож жодним словом не згадала про неї.
Пам’ятаючи цю історію, пильніше розгляньмо кожне з понять щиросердності і те, як вони взаємодіють між собою.
Сміливість має вагоме значення в моєму житті. Здається, я або вимолюю її, відчуваючи вдячність за те, що знаходжу її дещицю, ціную її в інших людях, або ж досліджую. Гадаю, це не робить мене особливою. Усі хочуть бути хоробрими.
Розпитавши багатьох людей про їхнє життя — про слабкості та боротьбу з ними, — я зрозуміла, що сміливість — це одна з найважливіших рис, яка об’єднує людей, що живуть щиросердним життям. Ідеться не про будь-яку сміливість. Я виявила, що щирість вимагає пересічної сміливості. Ось що я маю на увазі...
Корінь слова courage («сміливість») — cor, що в перекладі з латини означає «серце». Первинно значення слова «сміливість» було зовсім іншим, ніж нині. Спочатку це слово означало «відверто говорити все, що лежить на серці». З часом значення змінилося, і сьогодні сміливість є радше синонімом героїзму. Героїзм — це важливо, і ми, безсумнівно, потребуємо героїв. Але я вважаю, ми випустили з уваги, що чесно й відкрито говорити про те, ким ми є, про те, що відчуваємо, і про те, що відбувається з нами (хороше й погане), — це і є визначення сміливості. Герої часто ризикують власним життям. А пересічна сміливість означає ризикнути нашою вразливістю. У нинішньому світі це радше незвичне явище[4].
Придивившись уважніше, ми побачимо сміливість щодня. Ми спостерігаємо її, коли люди звертаються по допомогу, як я звернулася до Ешлі. Я бачу її в аудиторії, коли студент піднімає руку і говорить: «Я зовсім заплутався. Я гадки не маю, про що ви говорите». Чи свідомі ви того, яку надзвичайну сміливість потрібно виявити, зізнаючись «Я не розумію», коли ви впевнені, що зрозуміли всі довкола? Звісно, за дванадцять з гаком років викладацької праці я помітила, що, якщо одна людина наважилася сказати «Ви збили мене з пантелику», це означає, що принаймні десять студентів відчувають те саме. Вони, можливо, не мають відваги зізнатися, але, напевно, зрадіють, що комусь іншому сміливості не забракло.
Моя донька Еллен продемонструвала мені сміливість, коли зателефонувала з нудної вечірки о пів на одинадцяту вечора і сказала: «Мамо, можеш мене звідси забрати?» Коли я приїхала, вона сіла в автомобіль і промовила: «Пробач. Мені забракло сили духу. Захотілося додому. Було так важко. Усі позасинали, і мені довелося зайти в кімнату матері Ліббі і розбудити її».
Я пригальмувала, вийшла з автомобіля і пересіла на заднє сидіння поруч із Еллен. Присунулася до неї і притулила своє дівча до себе. Я сказала: «Еллен, я вважаю, що просити те, що потрібно, — це один із найсміливіших учинків у житті. Я достатньо натерпілася на кількох по-справжньому жалюгідних піжамних вечірках, тому що надто боялася попроситися додому. Я пишаюся тобою».
4
Я не впевнена, коли саме вперше з’явився термін «пересічна сміливість», але я знайшла його у статті про жінок та дівчат дослідниці Енні Роджерс.