Кривавими слідами
- Автор: Цыганчук Ксения
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Фолио
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Кривавими слідами». Краткое содержание книги:
– Зачекайте, ви підозрюєте, що то я скоїла вбивство? – обурилася краля. В її очах стояли сльози.
– Я поки що нікого не підозрюю, однак мушу поставити це запитання, – спокійно пояснив Єгор. – Ви ж адвокат, маєте розуміти, – усміхнувся якомога привітніше. Слідчий прекрасно знав, якого типу відповідь зараз отримає.
– Я ночувала у своєї подруги. Можете розпитати в неї, я дам її контакти, – відповіла Віталіна, із викликом відкинувши красиве волосся з плеча.
– Був би надзвичайно вдячний. Зрозумійте, ніхто вас не підозрює. Я просто мушу перевірити. І вас, і всіх причетних до справи, – подумки посміхнувся: відповідь він отримав саме ту, на яку чекав.
Звісно, якщо вона причетна до злочину, то достеменно повинна була забезпечити собі алібі. Хто ж іде на кримінал без страховки? Крім того, жінці не обов’язково вбивати самій. Як правило, за неї чорну роботу виконує чоловік. Часто жінка виявляється тим, хто все придумав. Утілює плани в життя мужик. У даному випадку, скоріше за все, молодший і бідніший за офіційного коханця. Єдине, звісно, питання: мотив. Навіщо їй було вбивати курку, яка несла для неї золоті яйця? Ось тут і проблема: понишпорити і знайти мотив якомога швидше. Якщо він знайдеться, то здогади виявляться правильними. Як би це прикро не звучало, та зазвичай убивця – найближча людина.
Якщо не рахувати доньки, найрідніша людина для нещасного – Віталіна Волошко.
– Скиньте мені, будь ласка, контакти подруги на вайбер: номери телефону, адресу та місце роботи, – слідчий назвав свій номер. – Заодно, якщо щось згадаєте, можете дзвонити саме на цей телефон. – Єгор роздивлявся, як Віталіна ніжною рукою записує його дані на своєму айфоні. За мить жінка відправила потрібну інформацію.
Єгор перевірив надіслане у вайбері: «Нічогенька така в неї подружка, – подумалося, коли побачив світлину. Із фотографії на нього дивилася молода впевнена в собі дівчина зі світлим волоссям та сірими очима. Чарівна усмішка і білосніжні зуби. Красиве засмагле обличчя. Фото з відпочинку на морі. – Важко навіть відповісти, яка із цих двох панянок гарніша».
Скляр зиркнув на годинник на телефоні. «Ну де ж, бляха, вона?!»
Зусиллям волі примусив себе опанувати хвилювання: «Невже зірветься?» Та саме в цей момент від Власти на вайбер надійшло довгоочікуване повідомлення.
Скляр, зітхнувши з полегшенням, поставив ще кілька запитань, після чого, нарешті, дозволив Віталіні піти. Перед цим, щоправда, попередив, що, скоріше за все, зв’язуватиметься з нею ще.
«Головне, щоб не з тими самими запитаннями. Бо я більше не витримаю. Він тупий чи випробовує мене? Треба буде в Сергія дізнатися, що це за тип».
– Я б забрала Крістіну із собою, – почала було Віталіна. – Не може ж дитина лишатися сама.
– Розумію, проте забрати дівчинку зголосилася дружина пана Вітторіно. Наскільки мені повідомили, за законом вони все ще одружені, тож у неї і є права на те, аби, принаймні тимчасово, лишити Крістіну в себе. Тим паче, дівчинка не проти. Пані Ілона має скоро приїхати.
Ця новина для Віталіни, без сумніву, виявилася несподіванкою. Вона стиснула й без того тонкі губи, намагаючись прийняти те, що є. Відтак якомога привітніше посміхнулася, а вже за кілька хвилин покинула будинок.
Скляр із підозрою провів її поглядом.
Понеділок, 21 січня 2019 року. 11:10
– Я так розумію, ти думаєш на цю красуньку, – не забарився з коментарем Тарас.
– Ну як тобі сказати? Не знаю, чи це вона, але точно відчуваю, що десь бреше.
Єгор не відводив погляд від підозрюваної: із вікна було видно, як молода жінка вийшла на подвір’я. Вона поспішала і, безперечно, нервувала.
– Але ж який мотив? Навіщо їй убивати багатенького папіка, який її годує?
– Щось було в їхніх стосунках не так, – задумливо відповів Скляр, усе ще спостерігаючи за Волошко. Здавалося, він чогось чекав. Навіть Тарас мимоволі почав видивлятися, що відбувається надворі.
– А як щодо Артема та Ілони, колишньої дружини? Судячи з усього, вони мали доволі зіпсуті стосунки з убитим.
Єгор кивнув на знак згоди.
– Обох теж однозначно потрібно перевірити.
Нарешті, слідчий вийшов із задумливості, повернув голову до колеги й усміхнувся. Потім підійшов ближче до вікна, споглядаючи за сценою, що відбувалася. Якраз на неї він і чатував нетерпляче.
Несподіванка змусила Віталіну Волошко сповільнити крок. Біля будинку зупинилася срібляста Skoda. За мить звідти вийшла Ілона Вітторіно. Перекинулася слівцем із кимось у машині і попрямувала на подвір’я. У житті Єгор ніколи її не бачив. Проте знав, що це саме вона. За її машиною спинилася автівка патрульних. Тих, які потурбувалися, аби дружина вбитого прибула на місце події саме зараз.