Пригоди українців у Анталії

Тим часом, скупившись у найближчому супермаркеті, Микола повертався в аеропорт. У салоні маршрутного таксі його увагу привернув хлопчина, який тримав на плечі штатив відеокамери. Поруч із ним стояла досить симпатична молода жінка.

— Ви з якої компанії? — запитав він, привітавшись.

— Я говорю по-русскі, — відповіла колежанка хлопця зі штативом.

— Так і я ж, ніби, не турецькою запитую, — відказав Микола.

— Ізвінітє, я задумалась і сразу нє поняла, — вибачилась вона. — Ми із Луганска.

— Обласне державне телебачення чи Луганське кабельне? — тоном знавця, запитав Микола.

— Кабельнноє. А ви откуда знаєтє нашу тєлєкомпанію? — здивувалась жінка.

— Бо ваш генеральний директор мій приятель. Давайте знайомитись. Микола.

— Олена, — мовила вона чистою українською. — А це Олексій, мій оператор.

Коли прибули в аеропорт, там уже зібралося чимало журналістів. Серед них Микола упізнав кількох знайомих. Зокрема, заступника головного редактора парламентської газети Ігоря Марченка та редактора загальнодержавного телебачення Івана Протяга. А ще — колишнього військового журналіста, а нині завідувача рекламним відділом столичної телекомпанії Василя Штопора з дружиною.

Уздрівши серед майбутніх попутників подружжя Штопорів, Микола з усією невідворотністю зрозумів, що про відпочинок без неприємних пригод можна забути із самого початку.

Це подружжя варте окремої розповіді. Високий, статний, по-військовому підтягнутий, напрочуд терпеливий чолов’яга років п’ятдесяти п’яти і його половина — удвічі нижча і ширша за свого чоловіка. Коротконога, з товстезною шиєю, що, звужуючись догори, переходила у маленьку голівку, Лариса нагадувала грудку пластиліну, з якої аніматор так і не доліпив мультяшного героя. Напевне, кравці навіть у юності не могли відшукати її талію. А тепер і поготів. Особливо ззаду Лариса дуже нагадувала симпатягу вовка із мультфільму «Жив-був пес», після його частування на сільському весіллі.

Власне, Василь Штопор був людиною щирою і компанійською. Він завше радий був допомогти товаришеві. А ще — з українською щедрістю пригощав усіх, ніколи не чекаючи, поки заплатить хтось інший. Що ж до його дружини Лариси, то вона була повним антиподом своєму чоловікові. Пані Штопор до нестями любила гроші й чорною ненавистю ненавиділа усіх тих, з ким була вимушена ділитись. А ще Лариса страшенно любила командувати своїм чоловіком. А заразом і всіма, хто потрапить у поле її зору. І робила це так наполегливо, що чоловікам було невтямки: звідки у такому куценькому тілі стільки жовчі і злості?