Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
— Я зуби на цьому з’їв! — погукував він, гріючи собі в мороскляній колбі на пальнику Бунзена молоко з часником і маслом. — Коли ми будували перші експериментальні студниці, тут не було жодного міста, лише крижаний переліг і купа лютих. Перші контрольовані трансмутації відбувалися у войлочном наметі, який ледь захищав від вітру. Люди замерзали в мене на очах. Одному бурятові так обморозило руку, що долоня відпала, мов шматок глини; ми тримаємо її у студниці, можете оглянути, гри-гри, для перестороги.
Відклавши «Енциклопедію» і відгорнувши стос поплямованих брошур, присілося на краєчку низького столу.
— Чому тут такий безлад?
— А чого ви сподівалися? Центр Зимного Ніколаєвська, студниця на чверть мільйона пудів, перехрестя Шляхів Мамутів, — щомиті ми мусимо тягати все у Вежу й назад.
Погорталося старий випуск «Leiden Communication» зі статтею про якісь поліпшення у створенні «каскадної кріомашини». Наприкінці, під гуртовим фото команди із кількадесяти осіб, зауважилося прізвище Іртейма. Хто із цих грізних бороданів у чорних костюмах — це Іртейм? Світлина не передавала кольору волосся.
Натомість без труднощів упізналося округле обличчя доктора Вольфке.
— Власне тому, — сказав Іртейм, спостерігши об’єкт лектури. — Коли ми опублікували перші результати, доктор Вольфке покинув оптику й повернувся до фізики низьких температур. У Лейдені в Камерлінґ-Оннеса він займався кріотехнікою рідкого гелію. Крупп його перекупив у Цейсса.
— Рідкого гелію?
— Кров лютих! — загарчав Іртейм, що зазвучало, як прокляття, чи бойовий клич вікінґа, а відтак ковтнув із колби гарячого молока.
Обтерши уста й вуса, він підійшов, подав руку; потиснулося потовчену правицю — на ній бракувало двох пальців. Попри це, в нього був хват, гідний лісоруба; він ухопив і не відпустив, ухопив і тягнув, силоміць ламаючи стереометрію поглядів незнайомця й незнайомця.
— Географічне Товариство?
— Ні.
— Томський інститут.
— Ні.
— Ви не фізик?
— Математик.
— Ну, для доброї кількісної теорії нам ще багато усього бракує. — Він вищирив щербаті зуби й нарешті відпустив долоню. — Ви займалися статистичним аналізом?
Не чекаючи відповіді, Іртейм сягнув до найвищої полиці імпровізованого стелажу й зняв зі стосу течок найтовщу. Розплутавши неслухняними пальцями ремінці, він вийняв два стосики аркушів, густо записаних червоним чорнилом. Спершу подумалося, що це якісь мозаїчні діаграми або орієнтаційні мапи.
— Це наші, — розклав він, — а ці з Томська. Погляньте.
— Мгм?
— Лабораторні підкидання монети.
OPOPOPOPOPOPPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPPOPOP
OPOPOPOPOPOPOOPOPOOPOPOPPOPOPOPOPOPOPO
POPPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPPOPOPOPOPOPOPO
POPOPOPOPOPOPOOPOPOOPOPOPOPOPOPOPOPOPO
POPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPO
POPPPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPO
POPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOOPOPOPOPOPOPO
OPOPPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOPOOPOP
OPOPOPOPOPOPOPOPOPOPPOPPOPOPOPOPOPOPOP
— Так?
— Ви не бачите тут нічого надзвичайного? Але погляньте на томські.
OPOPPOPPOOOPOPPOPOOOPOOOPPOPOPPPOOPOPO
OOOOOPOOOPOOPOOOOOOPPPPPPPPPOPPPPOPPOP
OPOOPOOOPOPPPPPOPPPPOPOOPPPPOPOPOPPOOO
OOOPOPOPOPPPOOOOOPOOOPPPOPPOPOOOPOPPPO
PPPPPPPPOPOOPPOPOOOPPOOPPPOOOPPPOOOOOP
OOOPPPPPPOPOOPOOPPPOOPOPOOOOPOOOOPOOPP
PPOPOOOOOPOOPOOOOPPOOPOPOPOOPOOOPOPPOP
OOOPPPOPPPOPOOPOPOPOPOPPPOOPOOOOOPPOOP
POOPPPOPOOOPOOOOPOPPPOPPOOPOOPOOPOOPPP
— Вища нереґулярність, — ствердилося. — Принаймні на перший погляд. Це постійна різниця? Навіть кілька спроб нічого не свідчать, це, врешті, обчислення ймовірностей.
— Тут, — він струснув течкою, — ми маємо результати з тузіння інших місць. Слід це порядно опрацювати статистично, з урахуванням географічних координат, ізотерм і Шляхів Мамутів.
— Під Кригою вони дають меншу варіацію, більш упорядковані, більш, как это сказать, однозначні. Так?
Він глипнув з-під кошлатих брів.
— Ви не надто цікавилися тунґетитовою кріотехнікою, правда ж?
Відклалося папери.
— Ні, пане Генрику, я потрапив сюди з іншої причини. Я шукаю посади, так. Але — Крупп кілька років тому викупив Горчинського — там працював мій батько, Філіп Ґерославський, геолог. Отож… Може, ви його коли-небудь зустрічали?
Іртейм ляснув себе долонею по чолі.
— Ґерославський, справді! — вигукнув він із видимим полегшенням.
— Значить, ви його знали!