![Втрачений символ [The Lost Symbol - uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/9/9/0/9/vtrachenij-simvol-the-lost-symbol-uk-download.jpg)
Втрачений символ [The Lost Symbol - uk]
- Автор: Браун Дэн
- Серия: Роберт Ленґдон #3
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-0670-3
- Переводчик: Владимир Горбатько
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Втрачений символ [The Lost Symbol - uk]». Краткое содержание книги:
Роберта Ленґдона, символознавця з Гарварда, терміново запрошують прочитати лекцію в будинку Капітолію у Вашинґтоні. Але замість витонченої публіки професор знаходить п'ять таємничих символів, витатуйованих на відрізаній руці його наставника, масона Пітера Соломона. Ленґдон опиняється у центрі подій за лаштунками одного із найвпливовіших міст Америки. Усе, що здавалося знайомим, перетворилося на повний тіней таємний світ, у якому масонські секрети та до того невідомі одкровення неначе ведуть до однієї надзвичайної та неможливої правди.
Інколи потрібно змінити лише кут зору, щоби побачити світло.
Тваринний страх та ненависть охопили її. Вона крутнула кермо і натиснула на газ. І за кілька секунд, різко гойднувшись на повороті, вискочила на Сілвер-Гілл-роуд.
РОЗДІЛ 48
Капітолійський полісмен Нуньєс у лихоманці подій спершу не побачив для себе іншого виходу, як допомогти Архітектору та Робертові Ленґдону втекти. Але тепер, у підвальному приміщенні поліцейського управління, він відчув, як над його головою швидко скупчуються хмари.
Шеф Трентон Андерсон притискав до голови пакунок із льодом, а ще один полісмен клопотався над синцями Сато. Вони обоє стояли разом із членами групи відеоспостереження і проглядали записи камер спостереження, щоб вирахувати місцеположення Ленґдона та Беламі.
— Перевірте запис із кожного коридору та виходу, — наказала Сато. — Я хочу знати, куди вони поділися!
Нуньєс мало не зомлів. Він збагнув, що не мине й кількох хвилин, як працівники групи знайдуть потрібне відео і дізнаються правду. «Я допоміг їм утекти». І без того невеселе становище Нуньєса погіршилося прибуттям оперативної групи ЦРУ у складі чотирьох людей, які стояли зараз поруч із ним, готуючись вирушити услід за Ленґдоном та Беламі. Ці хлопці не були схожі на полісменів з Капітолію — круті серйозні вояки в чорних камуфляжах, з приладами нічного бачення та з футуристичного вигляду пістолетами.
Нуньеса занудило від страху. Нарешті він наважився й обережно кивнув Андерсонові.
— Можна вас на хвилинку, шефе?
— Що таке? — спитав той, виходячи за Нуньєсом до залу.
— Начальнику, я зробив величезну помилку, — сказав Нуньєс, рясно спітнівши. — Вибачте, я складаю свої повноваження. «Все одно ти виженеш мене за кілька хвилин під три чорти».
— Не зрозумів?
Нуньєс енергійно прокашлявся.
— Я бачив Ленґдона й Беламі у гостьовому центрі, коли вони виходили з будівлі.
— Що?! — заволав Андерсон. — Чому ж ти мені нічого не сказав?
— Тому що Архітектор наказав мені нікому не казати ані слова.
— Я наймав тебе на роботу, а не він, чорти б тебе забрали! — скрикнув Андерсон, і його голос відлунив у коридорі. — Беламі тріснув мене головою об стіну, трясця його матері!
Нуньєс подав Андерсону ключ, який залишив йому Архітектор.
— А це що таке? — гаркнув Андерсон.
— Ключ до нового тунелю під Індепенденс-авеню. Він був у Архітектора Беламі. Саме туди вони й побігли.
Андерсон остовпіло витріщався на ключ. Сато висунула голову в коридор і підозріло поглянула на них.
— Що у вас тут таке?
Нуньєс сполотнів як крейда. Андерсон і досі тримав ключ, і Сато не могла його не помітити. Поки ця огидна й страшна карлиця наближалася до них, Нуньєс відчайдушно метикував, як вигородити свого шефа.
— Я знайшов цей ключ на долівці у підземеллі. Й оце питав у шефа Андерсона, чи він, бува, не знає, від чого цей ключ?
Сато підійшла і придивилася до ключа.
— Ну, і як — шеф знає?
Нуньєс поглянув на Андерсона, який, вочевидь, зважував усі варіанти, перш ніж заговорити. Нарешті він похитав головою і відповів:
— Так одразу і не скажеш. Доведеться перевірити, куди...
— Не переймайтеся, — сказала Сато. — Це ключ від тунелю, що веде з гостьового центру.
— Та невже? — спитав Андерсон. — А звідки ви дізналися?
— А ми щойно знайшли відеозапис. Полісмен Нуньєс допоміг Ленґдонові та Беламі втекти, а потім замкнув за ними двері до тунелю. Цей ключ дав Нуньєсу Беламі.
Андерсон розлючено обернувся до Нуньєса.
— Це правда?
Полісмен жваво закивав, щосили намагаючись підіграти шефу.
— Вибачте, сер. Архітектор наказав мені нікому не розповідати!
— Та начхати мені на те, що сказав тобі Архітектор! — заволав Андерсон. — Невже...
— Стули пельку, Тренте! — відрізала Сато. — Ви обидва — жалюгідні брехуни. У ЦРУ все розкажете. На допиті. — Вона вихопила у Андерсона ключ від тунелю. — Тепер вам гаплик.
РОЗДІЛ 49
Роберт Ленґдон натиснув на кнопку «відбій» у своєму мобільному і відчув, як всередині зростає тривога. «Чому Кетрін не відповідає?» Вона ж обіцяла зателефонувати йому, як тільки вибереться з лабораторії та вирушить сюди, до нього, але так і не зателефонувала!
Беламі сидів поруч із ним за столом у читальному залі. Він також щойно зателефонував — людині, яка начебто могла надати їм притулок, надійний сховок на деякий час. Та, на жаль, цей чоловік також не відповідав на дзвінок, і Беламі послав термінове текстове повідомлення, щоб той негайно передзвонив на телефон Ленґдона.