Версола. Книга 2. Мисливець 04M

— Так, хлопець перспективний був — гмикнув Кайл — унікум, що сказати, та і ви двоє відмінно спрацювалися в команду, такі трофеї возили, що ого-го…. шкода людину, савана забрала до себе Віктора.

— Не ховай завчасно — огризнувся Волш — він пішки протупав по савані більше місяця і не загинув, сам адже знаєш…. так що думатимемо, що знайшов щось цікаве для себе і застряг. Не вірю я, що такий фахівець загинув — він адже на колесах був, зі зброєю — мені знайомі з майстерень потім розповіли, що він відпалив… це ж потрібно до такого додуматися, багі!

— А ти знаєш, приятель, в його затії є здорове зерно — якщо вимагається швидко кудись добратися, то цей агрегат якраз те, що потрібно. Сам подумай: швидкість мінімум удвічі вище за самий кращий всюдихід, майже незалежний движок, якщо їздити вдень, а вночі можна і десь на дереві влаштуватися — йому не уперше, досвід є. Цікаво, що його так туди потягнуло, що він не став чекати, поки ти нагуляєшся і смикнув туди самостійно? Ти, до речі, як — збираєшся в савану або як?

— Або як! Не хочу їхати сам, а знайти такого, як Віктор буде важко — є у мене надія, що хлопець не пропав і ще повернеться, він адже серйозно вирішив прийняти твою пропозицію про далеке поселення. Ось в цей самий час, поки ми тут думаємо, що наш герой пішов не корм тварюкам, партнер, швидше за все, знайшов собі райське містечко — на його рідній мові це звучало як «ельдорадо», що б воно не означало. Так що не ховай мого друга завчасно, Кайл!

— Та я що — я нічого! Тільки ти адже і сам прикинь, що такий термін самостійно, та без прикриття всюдихода… потрібно бути реалістом.