Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-022-2
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)». Краткое содержание книги:
Контрнаступ під Сталінградом почався 19 листопада 1942 року, а «відволікальний» наступ Калінінського і Західного фронтів - 25 листопада 1942 року. Запитаємо: яка ж з цих операцій повинна відвернути увагу противника?
Операція Калінінського і Західного фронтів не була другорядною і відволікальною, бо в ній брало участь більше військ, ніж у наступі під Сталінградом. У Жукова у складі Калінінського і Західного фронтів було 15 загальновійськових, 2 ударні, 1 танкова і 2 повітряні армії. Крім того, цьому «відволікальному» наступу сприяли війська Північно-Західного і Брянського фронтів. Це ще 7 загальновійськових, 1 ударна і 2 повітряні армії. Крім того позаду цього угруповання знаходились одна загальновійськова (68-а) і дві резервні (2 і 3-я) армії. Всього в Жукова 23 загальновійськові, 3 ударні, 1 танкова, 4 повітряні і 2 резервні армії.
У Василевського під Сталінградом 10 загальновійськових, 1 танкова і 3 повітряні армії.
Яка ж із цих операцій головна, яка відволікальна?
Наступ Калінінського і Західного фронтів за сприяння Північно-західного і Брянського фронтів у листопаді-грудні 1942 року не був відволікальним, і це ми дізнаємося з книжки самого Жукова. Ось директива Калінінському і Західному фронтам віддана 8 грудня 1942 року. Найближче завдання Західному фронту: «Протягом 10-11.XII. прорвати оборону противника на ділянці Бол. Кропотово - Яригіно і не пізніше 15.XII. опанувати Сичовкою, 20.XII. вивести в район Андріївське не менше двох стрілецьких дивізій для організації замикання спільно з 41-ю армією Калінінського фронту оточеного противника». (Спогади та роздуми. Стор. 435-436)
Калінінському фронту крім іншого ставилося завдання прорвати фронт і «замкнути з півдня оточене угруповання противника спільно з частинами Західного фронту». (Там же)
Отже, Калінінському й Західному фронтам, якими керував Жуков, ставилося те ж завдання, що й фронтах під Сталінградом: пробити оборону противника на двох ділянках, прорватися рухомими з’єднаннями глибоко в його тил і замкнути кільце оточення навколо угруповання противника.
Давайте повіримо комуністичній пропаганді. Давайте вважати, що Південно-Західний і Сталінградський фронти під керівництвом Василевського в листопаді 1942 року проривали оборону противника і замикали кільце оточення заради того, щоб переламати хід війни на свою користь. А в тому ж листопаді Калінінський і Західний фронти під керівництвом Жукова повинні були прорвати оборону противника і замкнути кільце оточення просто заради того, щоб відвернути увагу Гітлера.
А ось як керовані Жуковим фронти впоралися зі своїм завданням. Слово самому Жукову (або тим, хто писав його мемуари): «Командування Калінінського фронту в особі генерал-лейтенанта М. А. Пуркаєва зі своїм завданням впоралося. Група військ фронту, що наступала на південь від міста Білого, успішно прорвавши фронт, рушила в напрямку на Сичовку. Група військ Західного фронту повинна була, в свою чергу, прорвати оборону противника і рушити назустріч військам Калінінського фронту, з тим, щоб замкнути кільце оточення навколо ржевського угруповання німців. Але сталося так, що Західний фронт оборону не прорвав... У цей час ускладнилася обстановка на Калінінському фронті в районі нашого прориву. Сильним ударом під фланги противник відтяв наш механізований корпус, яким командував генерал-майор М. Д. Соломатін, і корпус залишився в оточенні. »(Спогади та роздуми. Стор. 436-437)
Давайте вважати, що все це робилося заради відвернення. Який же результат? Результат у наявності. Керовані Жуковом війська німецький фронт не прорвали, противника не оточили, навпаки самі потрапили в оточення. Якщо повірити, що це була просто відволікальна операція на другорядному напрямку, то доводиться визнати, в момент, коли вся увага Гітлера і його фельдмаршалів була прикута до Сталінграда, війська під керівництвом Жукова навіть на другорядному напрямку не зуміли виконати поставлене завдання.
Про грандіозний наступ Жукова в листопаді-грудні 1942 року вже написано кілька статей і книжок. Щоб мене не звинуватили в злостивості, буду описувати не своїми словами, а цитувати інших авторів. 8 червня 2001 року в «Незалежному військовому огляді» з'явилася стаття «Не в бій, а на забій». Розповідь про дії однієї тільки 20-ї армії Західного фронту в черговій Ржевсько-Сичовській операції в листопаді-грудні 1942 року. Автори статті - М. Ходаренок і О. Владимиров.