Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Тому, що ці операції до цього часу, через 50 і 60 років, все ще засекречені. Причина таємності ось яка. Планувався, припустимо, розгром німецької групи армій «Центр» з проривом глибиною 600 кілометрів і виходом радянських військ до узбережжя Балтійського моря. Але групу німецьких армій не розгромили, оборону не прорвали, просунулися не на 600 кілометрів, а на 23. Планували дійти до Вітебська, Мінська та Риги, але дійшли тільки до Сичовки, і взяти її не змогли.

Чим конфуз прикрити? Державною таємницею. Наші військово-історичні олігархи в такому випадку засекречують усю операцію. У розряд державних таємниць ідуть кодове найменування, мета, завдання і задум операції, склад залучених сил і засобів, головне - втрати. Замість усього цього пишуть наші академіки в енциклопедію: так, були в цьому районі бої, але нічого серйозного тут не планувалося, не намічалося і не задумувалося. Просто хотіли захопити Ржев, який за 6 кілометрів від переднього краю, і Сичовку, яка аж за 50 кілометрів. Правда, ні Ржева, ні Сичовки не взяли ні з першого разу, ні з третього, ні з тринадцятого, ні з сорок першого.

Подумаємо і ось над чим: чи міг Сталін ставити Жукову бойове завдання захопити якусь Сичовку? Чи не занадто дрібно для Сталіна? А для Жукова? А для Західного фронту, якому сприяє Калінінський фронт?

23 серпня 1942 року захлинувся черговий наступ на Сичовку, а 26 серпня Сталін призначив Жукова своїм заступником.

Зазначимо: не після великих перемог командувач Західного фронту Жуков пішов на підвищення і став заступником Верховного Головнокомандувача, а після восьми місяців кривавої безпросвітної м'ясорубки. Не за блискучі перемоги Сталін піднімає Жукова, не за геніальні думки. Жуков Сталіну за інші якості сподобався: багато місяців жене сотні тисяч людей у смерть і навіть м’язом обличчя не здригнувся!