Безцінний

Зоф’я Лоренц з’їхала на другорядну дорогу, яка вела до Даларьо. Дорога була безлюдна, казкова, з одного боку простягався білий ліс засніжених ялинок, з другого — припорошені іржаві скелі. За півгодини доїхала до моря, навіть не до моря, а до надзвичайно розлогої берегової лінії шведського узбережжя Балтики, яку називали стокгольмським архіпелагом. Stockholms skazgard. На кількох десятках кілометрів природа втиснула тридцять тисяч малих і великих скелястих острівців, а також незліченну кількість півостровів, мисів і заток.

Найбільші острови були туристичною «Меккою», забудованими сотнями stugor, тобто дерев’яних літніх будиночків, неодмінно бордового кольору falu rod, який контрастував з білою столяркою вікон і дверей. Колір диктувала не мода, а практичні потреби — дешева фарба falu rod на основі оксиду заліза, міді й цинку споконвіку найкраще захищає дерево від суворого клімату Півночі, в якому треба змагатися зі спекотним літом, крижаними зимами та солоними вітрами.

Середні острови належали стокгольмським багатіям, які зводили там свої засклені вілли. Біля пристаней швартувалися моторні човни завбільшки з вантажівки. На малих островах свої хатинки ставив вищий середній клас, по вуха влізаючи у борги. Підписуючи нотаріальну угоду, вони уявляли собі, що проводитимуть там всі вік-енди, свята та вихідні. Закінчувалося це тим, що діти бунтували проти життя в селі, а вони через кризу брали додаткові години на роботі й добре було, якщо щастило провести на острові тиждень відпустки влітку, підрихтовуючи все, що тільки можна, воюючи з кліщами та отруйними водоростями й роздумуючи про задушливий іпотечний кредит. Але не продавали, весь час сподіваючись, що врешті виплатять борг і проведуть старість у будинку на острові мрій. Закінчувалося це зазвичай тим, що вже дорослі діти таємно продавали халупу, щоб оплатити рахунки в будинку для людей похилого віку. Найменші острівці слугували для того, щоб засмагати на них голяка й втрачати цноту в романтичному оточенні природи. А на зовсім маленьких не відбувалося нічого, купи каміння, що виступали з води, слугували тільки для того, щоб їх проклинали рибалки і щоб на них гидили чайки.