Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Чудово! — сказала Герміона. — Це не чари, а логічна загадка. Безліч видатних чарівників не мали ні грама логіки і застрягли б тут навіки.

— Але таке може статися і з нами, хіба ні?

— Звичайно, ні! — заперечила Герміона. — Цейї папір усе пояснює. Є сім пляшок: у трьох — отрута; у двох — вино; одна з них допоможе нам безпечно пройти через чорний вогонь, а друга — повернутися назад через пурпуровий.

— Але як нам дізнатися, з якої пити?

— Хвилиночку!

Герміона кілька разів перечитала папір. Тоді пройшлася вздовж ряду пляшок, бурмочучи щось собі під ніс і перераховуючи їх. Нарешті заплескала в долоні.

— Все ясно! — повідомила вона. — Найменша пляшечка проведе нас крізь чорне полум'я — до каменя.

Гаррі глянув на крихітну пляшчинку.

— Там вистачить тільки одному з нас, — сказав він. — Один ковток або й менше.

Гаррі й Герміона подивилися одне на одного.

— Яка з них допоможе вернутися крізь пурпуровий вогонь?

Герміона показала на заокруглену пляшку з правого кінця.

— Випий її! — сказав Гаррі. — І не переч. Далі вернешся до Рона і візьмете дві мітли в кімнаті з летючими ключами. На мітлах ви зможете вибратися через люк і пролетіти мимо Флафі. Прямуйте відразу до соварні й відішліть Гедвіґу до Дамблдора, бо він нам потрібен. Якийсь час я спробую втримати Снейпа, але, мабуть, ненадовго…

— Гаррі, а що як з ним Відомо-Хто?

— Ну… Одного разу мені вже пощастило, прав-Да? — сказав Гаррі, показуючи на шрам. — Може, знову пощастить.

Герміонині вуста затремтіли й вона раптом кинулася до Гаррі, обхопивши його обома руками.

— Герміоно!

— Гаррі, ти — видатний чарівник, пам'ятай про це!

— Я?.. Я гірший від тебе! — збентежено відповів Гаррі, коли Герміона розімкнула свої обійми.

— Що там я? — заперечила Герміона. — Книжки! Розум! Є важливіші речі — дружба, відвага, і… ой, Гаррі, бережи себе!

— Пий перша, — сказав Гаррі. — Ти впевнена, що все правильно розгадала, так?

— Абсолютно! — відповіла Герміона.

Вона добряче надсьорбнула з круглої пляшечки скраю і здригнулася.

— Це часом не отрута? — стурбовано запитав Гаррі.

— Ні. Просто воно холодне, як лід.

— Біжи швиденько, поки це діє!

— Щасти тобі! Бережися!..

— БІЖИ!!!

Герміона повернулася й рушила просто через пурпурове полум'я.

Гаррі глибоко вдихнув, узяв найменшу пляшечку і став обличчям до чорного вогню.

— Я йду! — вимовив він, одним ковтком спорожнивши пляшечку.

Його тіло й справді немов закрижаніло. Гаррі поклав пляшечку і рушив уперед. Він напружився й побачив, як чорні язики полум'я лижуть йому тіло, але нічого не відчував. Якусь мить він не бачив нічого, окрім темного вогню, — а тоді опинився по той бік, в останній кімнаті.

Там уже хтось був — але не Снейп. І навіть не Волдеморт.