Ліки від страху
- Автор: Вайнер Аркадий Александрович, Вайнер Георгий Александрович
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- ISBN: 5-7720-0247-3
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Ліки від страху». Краткое содержание книги:
Вістря роману спрямоване проти споживацького ставлення до життя.
— Вам немає ніякої потреби вмирати з голоду в нашому прекрасному й багатому Страсбурзі. Адже ви можете поки що вступити в цех «Ліхтаря», добуваючи достатньо прожитку й цілком пристойне утримання для себе й вашого учня…
— Аз кого складається цех «Ліхтаря»?
— О, це виключно шанована корпорація! — закочує очі секретар. — До неї входять хлібні торговці, мірошники, крохмальники — люди пристойні й заможні. До неї ж належать цирульники, банщики, мандрівні грижосіки й костоправи без дипломів.
Від образи, прикрості й злості я прикусив губу: це свідоме паплюження, підпертий плювок у мене.
— Ви будете займатися малою хірургією, — лагідно запевняє секретар, — поки колегія не визначить вашої придатності до лікування… Адже хтось же повинен лікувати травми, робити кровопускання, ставити п'явки? Хоча оплачується це ремесло мізерно, цирульником чи хірургом може бути кожен…
— А оце вже брехня! Добрим хірургом не можна бути, не бувши добрим лікарем, — хірург з лікаря народжується. А якщо лікар не зможе бути хірургом, то виставить він себе перед світом бовдуром. Розцяцькованою мавпою! — Я вкрай роздратований.
… Йдемо ми з дому поночі — нас запрошують до безлічі бідняцьких жител, тому що по місту широко розійшовся поговір про лікаря, який не призначає ціни за своє мистецтво, він бере таку платню, яку може дати пацієнт, а якщо в домі немає нічого, то лікує безкоштовно.
Я входжу з учнем до злиденних осель, пригнічених горем і нуждою, — здоровий, веселий, самовпевнений, — і піднімаються вище закіптюжені склепіння, розповзається по кутках убогість, ховається, відступає безнадія, бо ж усім виглядом своїм, словами своїми і вмілим лікуванням намагаюся повернути в ці оселі єдине й найбільше багатство бідняка — його здоров'я.
Я ріжу живу плоть, і рука моя гранітно непохитна:
— Не вір, Азрієлю, в комплекси людські: цей чоловік хворий наривами тому, що організм його ослаблено недоїданням і брудною роботою…
Я роблю проколи і випускаю з живота рідину.
— Чоловік цей, Азрієлю, і сім'я його розорена пройдисвітами-лікарями, які запевняли, що треба вимивати погані солі водою. У нього водянка від пухлини в печінці…
Я даю розтирання і порошки, призначаю сірчані купелі:
— Суглоби цього бідолахи покручено не порушенням соків, а тим, що він півжиття провів по груди у воді, корчуючи ліс у болотах…
Я прописую настої польових трав і питво з меду та яєчного жовтка:
— Друже Азрієль, цьому страждальцю нам не допомогти: його легені висушені плавильними печами.
Я відрізаю розчавлені пальці, зшиваю рвані рани, ставлю лубки, лікую від лихоманки опіумом, від кривавої бігунки — цикутою в молоці і беладонною, прописую коріння мандрагори, липовий цвіт, березові бруньки, настойку евкаліпта, краплі з коріння валеріани…
— Дивись, Азрієлю, слухай, запам'ятовуй, переймайся людським болем і людським знанням. Ти молодий, в тебе ще багато чого попереду. Сій на добрій землі, сій на піску, сій на камінні, сій у дорозі, сій у радості і в тернах!..