Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

Багато християн убачили й досі вбачають сексуальний расизм як фундаментальне питання їхньої релігії. Південна баптистська конвенція, найбільша деномінація США, була заснована в 1845 році після супе­речки з північними баптистами з питання центральної ролі расизму в християнській вірі. Аж до 2000 року керівники південних баптистів продовжували використовувати загалом теологічні аргументи в їхній боротьбі за збереження расової сегрегації в різних сферах суспільного життя58. Навіть баптисти, які, на відміну від багатьох інших християн, були достатньо ліберальними в інших питаннях, як і раніше, вважали, що Бог не схвалював сексу між чорними й білими59. В листі до всіх пресвітеріанських церков США впливовий пресвітеріанський теолог Джон Едвардс Ричардс у 1965 році написав: «Нехай ті, хто бажає стерти расове розмаїття Божого творіння, остерігаються наслідків їхнього зла, які спіткають їхніх дітей»60. Коли в 1958 році побачила світ дитяча книжка «Весілля кроликів», яка розповідає про весілля чорного та білого кроликів, це викликало християнські протести проти такого спотворення творіння Господа61.

Частково через те, що заборона на змішані шлюби була конче важливою для багатьох вірян, низка штатів вирішила зберегти заборону навіть після рішення Верховного Суду 1967 року, хоча вже не існувало жодних важелів для забезпечення дотримання законів. Останні два закони були скасовані після референдумів 1998-го та 2000 року, утім, не без потужної опозиції. У 1998 році 38 відсотків населення Південної Кароліни проголосували за збереження закону про заборону, а у 2000 році такі саме погляди поділяв 41 відсоток населення штату Алабама. Якщо врахувати, що обидва ці штати мають велику частку афроамериканського населення (відповідно 30 і 26 відсотків) і що афроамериканці переважно виступають проти секс-расизму, потужну опозицію здебільшого становили білі виборці цих двох південних штатів62.

Релігійні переконання досі лежать в основі американського секс-расизму, й деякі вірні визнають це чіткіше від інших. Ленні Літлджон, представник законодавчої влади штату Південна Кароліна, був одним із тих, хто в 1998 році голосував за збереження заборони, й ось як він пояснив свою позицію: «Це не те, що планував Бог, коли розділив людей за вавилонських часів»63. Отже, він обґрунтував расову сегрегацію в шлюбі історією про те, як Бог розділив народи під час будівництва Вавилонської вежі, наведеною в Книзі Буття64. Літлджон також розповів, звідки походить його засудження: «Я був вихований баптистом… Моя сім’я вчила мене цього протягом багатьох років». Кеннет Уейн Хейгін, центральна постать в американському п’ятидесятництві, син засновника так званих Біблійських центрів «Рема», які працюють у 15 країнах, висловився про секс між людьми різного кольору шкіри так: «Ми друзі. Ми граємо. Ми йдемо разом як група, але ми не зустрічаємось один з одним… Я не думаю, що нам слід змішувати будь-які раси»65. Християнський фундаменталістський Університет Боба Джонса, найбільший приватний навчальний заклад Південної Кароліни, дав таку офіційну відповідь білому кандидатові, одруженому з чорною жінкою: «В Університеті Боба Джонса, однак, є правило, яке забороняє міжрасові відносини між студентами. Бог розділив людей зі своєю метою… Хоча немає рядка в Біблії, який догматично вказує, що раси не повинні брати шлюби між собою, весь план Бога, те, як він розподілив раси протягом століть, указує на те, що міжрасові шлюби не найкращий вибір для чоловіка». Під «протягом століть» Університет мав на увазі біблійну історію й також посилався на історію будівництва Вавилонської вежі як яскравий приклад Божого задуму тримати раси окремо одна від одної66.