Енеїда [Aeneis - uk]

632] Граються двоє хлоп’ят і ссуть свою матір безстрашно. 633] Шию свою ізігнувши дугою, вона тих хлоп’яток 634] Лиже по черзі і так їх тільця язиком виправляє. 635] [304]Біля цієї картини він Рим зобразив і додав ще, 636] Як сабінянок умкнули із місць глядачів на великих 637] Іграх у цирку, з законом незгідно, й війна розгорілась 638] Наново між Ромулідами й Тацієм, вже постарілим, 639] Що на чолі був у курів суворих. Царі після бою 640] При олтареві Юпітера збройні стоять і тримають 641] Чаші в руках та єднаються в спілку, свиню заколовши. 642] [305]Біля цієї картини квадриги швидкі у розгоні 643] Метта надвоє роздерли (ой, треба було, мій альбанцю, 644] Слова додержать), там Тулл, шматуючи зрадника тіло, 645] В лісі розкидав його, аж кров’ю шипшини стікали. 646] [306]Далі було, як звелів він Порсену Тарквінія знову 647] Після вигнання прийняти і як він військом великим 648] Місто обліг, а потомки Енея на меч поривались, 649] Щоб боронити свободу. А він, невдоволений з того, 650] Ніби грозить, що Коклес та наважився міст зруйнувати, 651] Й Клелія, пута порвавши, посміла ріку переплинуть. 652] [307]Зверху Манлій стояв, оборонець тарпейського замку, 653] й храм заслоняв, і нерушно тримав Капітолій високий; 654] Свіжою стріхою їжилась Ромула царська домівка. 655] Срібний гусак літав там у сінях золотосяйних 656] І сповіщав, що галли надходять, що вже на порозі. 657] Через гущавину, в темінь сповиті, з’явилися галли 658] І оточили твердиню — їм темрява ночі сприяла. 659] Кучері в них золоті, і одіж їх золотом сяє, 660] Світло-смугасті військові плащі, а шиї в них білі, 661] Мов молоко, в золотому окіллі; вимахує кожен 662] Парою списів альпійських, а в довгих щитах вони захист 663] [308]Мають собі. Він вирізьбив там і громаду салійську 664] В танці святому, і голих луперків; у них гостроверхі 665] З вовни шапки, і щити зобразив, що із неба упали. 666] Чисті матрони везуть через місто у повозах зручних 667] [309]Святощі їхні. А далі іще показав він виразно 668] Тартара царство, також глибоченний передсінок Діта 669] Й кари за злочини; теж, Катіліно, й тебе, як на грізній 670] Скелі висиш і тремтиш ти від фурій. Окремо — побожні, 671] З ними й Катон, що закони складає. Між всім цим широке 672] Граюче море із золота, й пінились сивії хвилі, 673] Й сріблом довкола дельфіни блищали, міцними хвостами 674] Глибоко хвилю горнули і піну шумну розсікали. 675] [310]Мідний флот було видно всередині, — битва актійська: 676] Берег Левкади, усіяний весь вояками, а хвилі 677] Золотом сяють. Сам Август Цезар веде італійців, 678] З ним і сенат, і народ, і пенати, й великі богове. 679] Він на кормі височенній стоїть, а обабіч з обличчя 680] Радісна ясність палає і батьківська зірка над тім’ям[311]. 681] Далі за ним — Агріппа величний веде своє військо, 682] Вітром попутним боги йому з неба сприяють. На ньому 683] Славна відзнака воєнна— з носів корабельних корона[312] 684] Скроні йому осявала. А далі — озброєні різно 685] Варварські сили Антоній веде. Народів Аврори[313] 686] Й берега він переможець червоного[314]. Тягне з собою 687] Сходу він сили, й Єгипет, і Бактру далеку; при ньому 688] Жінка з Єгипту[315], нечестя для нього. Всі разом рушають 689] В бій, аж запінилось море, вдаряють-бо підняті весла, 690] Ростри тризубі прорізують плесо, — ідуть у відкрите 691] Море. Гадав би хто, може, що тут надпливають Кіклади, 692] Зрушені морем, чи з горами гори зіткнулись високі; 693] З суден, важких наче вежі, воїни так натискають 694] Збройними масами, з рук запалене кидають клоччя, 695] Мечуть летюче залізо списів, — і багриться від крові 696] Поле нептунське[316]. Всередині військо цариця скликає 697] Батьківським систром[317]; не бачить гадюк вона двох[318] за собою. 698] Всякі потвори богів різнорідних, між ними Анубіс 699] Песиголовий, рушають у бій на Нептуна й Венеру, 700] Проти Мінерви. В середині битви цієї сам Маворс, 701] В зброї залізній, лютує. А Діри зловісні з ефіру 702] Линуть, і втішна Незгода надходить у шаті роздертій, 703] Зараз за нею з кривавим бичем виступає Беллона. 704] Зверху, з актійської скелі, на це Аполлон[319] споглядає 705] І натягає свій лук. Злякались тієї погрози 706] Індія й цілий Єгипет, Аравія вся і Сабеї 707] І починають тікати. Видно було, як цариця 708] Кличе вітри, паруси наставляє під подув і линви 709] Їм попускає невпинно. Її там у цій різанині 710] Бог вогняний[320] зобразив від прийдешньої смерті блідою; 711] Япіг попутний і хвилі несуть її в море, а далі — 712] Ніл, засмутившись, могутній, своє розгортає одіння 713] Й всіх розбитих до свого зеленого лона скликає. 714] [321]Цезар у римськії мури в’їжджає в потрійнім тріумфі 715] Й вічним богам італійським безсмертні складає обіти — 716] Тричі по сто[322] у столиці поставити храмів величних. 717] З ігрищ веселих та оплесків вулиці всі аж лунають; 718] В храмах кругом вівтарі і хор матерів, а навколо 719] При вівтарях жертовні воли усю землю покрили. 720] [323]Він на порозі сидить білосніжнім осяйного Феба 721] І від народів дари порядкує й на пишних колонах 722] Вішає. Йдуть ті народи впокорені, в шерегах довгих. 723] Мова їх, звичаї, зброя, їх одяг — які розмаїті! 724] Мульцібер тут зобразив номадів і карів, лелегів, 725] Афрів отих розперезаних, ще й стрілозбройних гелонів. 726] Далі Євфрат[324] вже котив свої хвилі спокійні; ще далі — 727] Люди з меж крайніх — морини; і Рейн двоєрогий[325], і даги 728] Непогамовні, і річка Аракс, для мостів небезпечна. 729] Матері дару, Вулкана щиту, він дивується дуже, 730] Образам радий ясним, хоча тих подій і не знає[326], 731] І піднімає на плечі цю славу і долю нащадків.