Сімнадцять спалахів весни
- Автор: Семенов Юлиан Семенович
- Серия: Штирлиц #8
- Год: 1985
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Надія Орлова
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Сімнадцять спалахів весни». Краткое содержание книги:
Штірліц зрозумів, що це перевірка. Шелленберг хотів з'ясувати, чи зрозумів дока Штірліц, звідки йде цей його монолог, хто йому підкинув у свій час ідею. Штірліц мовчав і похмуро дивився на свої пальці. Він витримав точну паузу й здивовано глянув на бригадефюрера. Так він вийшов на справу Рунге. Так він зламав реальну можливість німців: коли б перемогла точка зору Рунге, — підійти зовсім близько до створення атомної бомби вже в 1944 році.
А втім, він переконався після багатьох днів, які він провів разом з Рунге, що сама доля заважала Німеччині одержати нову зброю: Гітлер після Сталінградської битви відмовлявся фінансувати наукові дослідження в галузі оборони, якщо вчені не обіцяли йому реальної, практичної віддачі через три, максимум через шість місяців.
Правда, Гіммлер зацікавився проблемою атомної зброї й створив «Об'єднаний фонд воєнно-наукових досліджень», але Герінг, який відповідав за проведення наукових досліджень у рейху, зажадав, щоб передали в його відання гіммлерівськедітище. Геніальні німецькі фізики були, таким чином, поза увагою керівництва, тим паче, що жоден з фюрерів Німеччини не мав навіть вищої інститутської освіти, за винятком Шпеєра й Шахта.
Тепер Штірліцу треба було виграти ще один етап бою: він мав довести свою правоту в цій справі. Він продумав свою позицію. В нього сильна позиція. Він мусить перемогти Мюллера, і він переможе його. Він не зайшов до свого кабінету. В приймальні Мюллера він сказав Шольцу:
— Дружище, спитайте вашого шефа, які будуть вказівки? Він мене зразу прийме чи мені можна півгодини поспати?
— Я дізнаюсь, — відповів Шольц і зник за дверима. Він повернувся за дві хвилини. — На ваш розсуд, — сказав він. — Шеф готовий прийняти вас зараз, а можна перенести розмову на вечір.
«Ускладнений варіант, — збагнув Штірліц. — Він хоче з'ясувати, куди я піду. Не треба відкладати: все одно партія вирішиться за годину, щонайбільше — за дві. Навіть якщо треба буде викликати експертів з інституту Шумана».
— Як ви мені порадите, так я й зроблю, — сказав Штірліц. — Я боюсь, що ввечері він піде до керівництва і я чекатиму його до ранку. Логічно?
— Логічно, — погодився Шольц.
— Отже, зараз?
Шольц відчинив двері й сказав:
— Будь ласка, штандартенфюрер.
У кабінеті в Мюллера було темно: обергрупенфюрер сидів у кріслі біля маленького столика й слухав Бі-бі-сі. Йшла антинімецька пропагандистська передача. На колінах у Мюллера лежала папка з паперами, і він уважно переглядав документи, раз по раз настроюючи приймач на хвилю, що зникала. Вигляд у Мюллера був стомлений, комір його чорного френча розстебнутий, тютюновий дим висів у кабінеті, наче хмара в ущелині.
— Доброго ранку, — сказав Мюллер. — Я, чесно кажучи, не ждав вас так рано.
— А я боявся дістати прочухана за те, що спізнився.
— Всі ви боїтесь дістати від старого Мюллера прочухана… Хоч раз я давав комусь прочухана? Я старий добрий чоловік, про якого розпускають чутки. Ваш красень шеф зліший за мене в тисячу разів. Тільки він у своїх університетах навчився всміхатися й розмовляти по-французьки. А я й досі не знаю, чи треба різати яблуко чи просто їсти, як їдять у мене вдома, цілим.
Він підвівся, застебнув комір френча й сказав:
— Ходімо.
Помітивши здивований погляд Штірліца, він посміхнувся:
— Сюрприз приготував.
Вони вийшли з кабінету, і Мюллер кинув Шольцу:
— Ми, мабуть, повернемось…
— Але я ще не викликав машину.
— А ми нікуди не поїдемо.
Мюллер важко спустився по крутих сходах у підвал. Там було обладнано кілька камер для особливо важливих злочинців. Біля входу в цей підвал стояли три есесівці.
Мюллер витяг із задньої кишені свій «вальтер» і віддав охоронникам.
Штірліц запитливо глянув на Мюллера, і той ледь кивнув головою. Штірліц простяг свій парабелум, і есесівець засунув його в свою кишеню. Мюллер узяв яблуко, що лежало на столику охорони, і сказав:
— Незручно йти без подарунка. Навіть якщо ми обидва прихильники вільної любові, без будь-яких зобов'язань, і тоді до колишніх дружків треба йти з гостинцем.