Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо
- Автор: Рослінг Ганс, Рослінг Уля
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7682-58-4
- Переводчик: Ірина Ємельянова
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо». Краткое содержание книги:
Якщо ваша діяльність пов’язана з виробництвом, вам потрібно зрозуміти, що глобалізація ще не закінчилася. Декілька десятиліть тому західні компанії усвідомили, що виробництво треба перенести на так звані ринки, що з’являються, на щабель 2, де продукцію можна виготовляти на такому самому рівні, але менш як за півціни. Однак глобалізація — це безперервний процес, а не одноразова дія. Текстильній промисловості, яка переїхала з Європи в Бангладеш і Камбоджу, коли кілька десятиліть тому ці країни досягли щабля 2, найближчим часом, імовірно, доведеться знову готуватися до переїзду, оскільки Бангладеш і Камбоджа стануть заможнішими й перейдуть на щабель 3. Цим державам доведеться урізноманітнювати виробництво або страждати від наслідків того, що їхні робочі місця перенесуться до африканських країн.
Якщо маєте справу з інвестиційними рішеннями, вам доведеться відкинути наївні уявлення про Африку, продиктовані її колоніальним минулим (ці погляди підтримуються в сучасних медіа), і зрозуміти, що сьогодні Ґана, Нігерія та Кенія — це країни з найкращими інвестиційними можливостями.
На мою думку, незабаром бізнеси більше думатимуть про фактологічні, а не про арфографічні полимки. Вони будуть зацікавлені в тому, щоб їхні працівники та клієнти регулярно оновлювали знання про світ.
Журналісти, активісти й політики теж люди. Вони нам не брешуть. Ці люди й самі страждають від драматичного погляду на світ. Як і всі інші, вони мають регулярно перевіряти й оновлювати свої знання та розвивати фактологічний спосіб мислення.
Є певні дії, які допоможуть журналістам менше спотворювати матеріали. Щоб зберегти пропорційність подій, їх треба помістити в історичний контекст. Деякі журналісти, які знають про руйнівний вплив негативних новин, намагаються впровадити нові стандарти для конструктивнішої подачі матеріалів. Їхня мета — змінити звичку показувати лише погані новини та зробити журналістику значущішою. Зараз важко сказати, який вплив вони матимуть.
Зрештою, презентувати світ таким, яким він є насправді, — це не функція журналістів і не мета діяльності активістів чи політиків. Їм постійно доводиться конкурувати за нашу увагу, розповідаючи цікаві та драматичні історії. Вони завжди більше зосереджуватимуться на незвичайних подіях, характерах, конструкціях, на чомусь новому й тимчасовому, а не на тому, що повільно й непомітно змінюється.
Я не можу уявити інформагенцію (навіть із найвищими стандартами якості), яка випускала б зовсім нейтральні й недраматичні репрезентативні матеріали про світ, як це роблять статистичні агенства. Це було б правильно, але занадто нудно. Ми не маємо очікувати, що ЗМІ хоча б трохи просунуться в цьому напрямку. Натомість нам, споживачам інформації, слід навчитися сприймати матеріали, спираючись на фактологічний світогляд, й усвідомлювати, що новини — це не найкращий спосіб зрозуміти світ.
Раз на рік міністри охорони здоров’я усіх країн збираються на Всесвітню асамблею охорони здоров’я. Вони планують роботу своєї структури на майбутнє та порівнюють результати діяльності в різних країнах, а на перервах спілкуються і п’ють каву. Одного разу під час такої паузи міністр охорони здоров’я Мексики прошепотів мені на вухо: «Середні показники Мексики мене цікавлять один день на рік. Саме сьогодні. А решту 364 дні я цікавлюся лише відмінностями всередині Мексики».
У цій книжці я показав невігластво щодо фактів про світ. На мою думку, на рівні кожної країни також існують факти, які систематично ніхто не хоче бачити. І в кожній організації, і в кожній спільноті.
Наразі ми додали в опитування лише декілька запитань щодо місцевих фактів, але схоже, що в цій сфері закономірність та сама, що і для глобальних фактів, про які ми запитували частіше. Шведам, наприклад, ми ставили таке запитання:
Сьогодні у Швеції проживає 20 % населення, старшого від 65 років. Якою буде ця кількість через 10 років?
А. 20 %.
Б. 30 %.
В. 40 %.
Правильною відповіддю є 20 %, тобто нічого не зміниться, але тільки 10 % шведів обрали її. Схоже невігластво, проявлене до базового факту, який має вирішальне значення для дискусій щодо планування на наступний десяток років, є нищівним. Думаю, так сталося тому, що люди щось чули про старіння населення за останні 20 років (таке справді було), а потім просто вирішили, що ця тенденція є лінійною.