Ми проти вас

— Я бачила тебе на пляжі, коли ти виступив проти Вільяма Люта. Ти такий сміливий! — усміхається дівчинка.

Лео мусить міцно триматися за дверцята шафки, коли вона йде. За обідом дівчинка підсідає за столик Лео. А коли в нього закінчується останній урок, вона раптом з’являється перед ним у коридорі й запитує, чи не хоче він провести її додому.

Як правило, після уроків по Лео приїжджає хтось із батьків, щоби вчасно підкинути його на тренування. Але останнім часом мама з татом живуть кожне у своєму світі, а Лео цієї осені однаково не має планів грати в хокей. Тепер йому хочеться стати кимось іншим, він іще не знає ким, але коли та дівчинка дивиться на нього, Лео думає собі: «Я хочу бути тим, кого вона вважає сміливим». І він надсилає батькам смс-ки, що збирається в гості до одного друга; однаково їм стане тільки легше від того, що не потрібно забирати його зі школи.

Дівчинка і Лео рушають дорогою через тунель, який прокладено під великою трасою, що йде між школою і житловим районом на іншому боці. Зробивши глибокий вдих, Лео наважується протягнути долоню і взяти дівчинку за руку. В тунелі темно, дівчинка висмикує долоню з його пальців і кидається бігти. Лео здивовано дивиться, як вона біжить геть, її кросівки лопотять по асфальту. А тоді до цього звуку додається ще один — від інших пар взуття. У темряві, з різних боків наростає гупання інших ніг. Серед тих, хто біжить, є старший брат дівчини. Лео не помітив червоної футболки в неї під курткою.

Комуна викопала цей тунель багато років тому, після наполегливого тиску батьківських груп, які вважали, що дітям не варто переходити трасу з активним рухом. Цей тунель мав захищати дітей. А зараз він перетворився на пастку.