Гаррі Поттер і орден Фенікса

— Він повернувся, тому шрам болітиме частіше, — сказав Сіріус.

— То ти не думаєш, що це було пов'язано з тим доторком професорки Амбридж, коли я відбував у неї покарання? — запитав Гаррі.

— Сумніваюся, — відповів Сіріус. — Я знаю, яку вона має репутацію, але впевнений, що вона не смертежерка...

— Вона така гидка, що могла б і бути, — похмуро зауважив Гаррі, а Рон з Герміоною енергійно й схвально закивали головами.

— Так, але світ не ділиться на добрих людей і на смертежерів, — гмикнув Сіріус. — Хоч я знаю, що то за мерзенна штучка... почув би ти, як про неї відгукується Ремус.

— То Люпин її знає? — швидко перепитав Гаррі, пригадуючи, як на першому уроці Амбридж згадувала про "небезпечних покручів".

— Ні, — заперечив Сіріус, — але два роки тому вона брала участь у складанні антивовкулачного законопроекту, після якого йому стало майже неможливо знайти собі роботу.

Гаррі згадав, який убогий вигляд мав останнім часом Люпин, і його неприязнь до Амбридж лише поглибилася.

— А що вона має проти вовкулак? — сердито запитала Герміона.

— Мабуть, боїться їх, — припустив Сіріус і усміхнувся, оцінивши її обурення. — Помітно, що вона терпіти не може будь-яких напівлюдських істот. Торік провела кампанію з вимогою зібрати всіх водяників і русалок, і позначити їх спеціальними ярликами. Уявіть, скільки треба витратити часу та енергії на переслідування цих істот, коли в нас вільно лазить такий гидкий хробак, як той Крічер.

Рон засміявся, а Герміона спохмурніла.

— Сіріусе! — докірливо сказала вона. — Чесно, якби ви хоч трошки краще поставилися до Крічера, я впевнена, що він би змінився. Ви, зрештою, єдиний живий член його родини, а професор Дамблдор казав...

— То як там в Амбридж уроки? — не дав їй договорити Сіріус. — Вона що, навчає вас, як убивати покручів?

— Ні, — відповів Гаррі, не звертаючи уваги на ображений вигляд Герміони, котра так і не закінчила своєї промови на захист Крічера. — Вона взагалі не дозволяє нам користуватися чарами!

— Ми тільки те й робимо, що читаємо дурнуватий підручник, — додав Рон.

— Я так і думав, — не здивувався Сіріус. — Ми маємо інформацію з міністерства, що Фадж проти проведення з вами бойових занять.

— Бойовихзанять! — не повірив своїм вухам Гаррі. — Невже він думає, що ми тут формуємо якусь чаклунську армію?

— Саме так він і думає, — підтвердив Сіріус, — а якщо точніше, то боїться, що Дамблдор збирає свою особисту армію, щоб захопити Міністерство магії.

Запала мовчанка, а тоді Рон сказав: — Нічого безглуздішого я ще досі не чув, включно зі всіма вигадками Луни Лавґуд.

— То нам не дозволяють вивчати захист від темних мистецтв, бо Фадж боїться, що ми використаємо закляття в боротьбі з міністерством? — розлючено спитала Герміона.

— Так, — підтвердив Сіріус. — Фадж упевнений, що Дамблдор не зупиниться ні перед чим для захоплення влади. Він з кожним днем стає дедалі відвертішим параноїком стосовно Дамблдора. Це лише питання часу, коли він зможе заарештувати Дамблдора, сфальсифікувавши якесь звинувачення

Гаррі згадав листа від Персі.

— Не знаєш, що має з'явитися про Дамблдора у завтрашньому "Щоденному віщуні"? Ронів брат Персі вважає, що там буде...

— Не знаю, — відповів Сіріус, — бо на вихідні нікого з Ордену не бачив, усі зайняті. У нас не було нікого, крім мене та Крічера...

У Сіріусовім голосі виразно прозвучали гіркі нотки.

— То ти не маєш новин і про Геґріда?

— Ага... — згадав Сіріус, — він би мав уже повернутися. Ніхто не знає, що з ним сталося... — Але побачивши їхні ошелешені обличчя, швиденько додав: — Проте Дамблдор не переживає, то ж і ви не робіть з цього трагедії. Я впевнений, що з Геґрідом усе гаразд.

— Але він би вже давно мав повернутися... — стурбовано почала Герміона.