![Пісні далекої Землі [The Songs of Distant Earth - uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/9/7/8/0/pisni-dalekoi-zemli-the-songs-of-distant-earth-uk-download.jpg)
Пісні далекої Землі [The Songs of Distant Earth - uk]
- Автор: Кларк Артур Чарльз
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Часопис «Всесвіт»
- Переводчик: Вадим Хазін
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Пісні далекої Землі [The Songs of Distant Earth - uk]». Краткое содержание книги:
Артур КЛАРК
Коломбо, Шрі Ланка,
3 липня 1985 р.
Коли трьома днями пізніше «Магеллан» піднявся над східним горизонтом, він був як зірка настільки яскрава, що засліплювала очі, попри те, що квантовий двигун було старанно скеровано таким чином, що більшість його радіаційного випромінювання пройде повз Талассу.
Тиждень за тижнем, місяць за місяцем він поступово блякнув, хоч навіть у денному небі його ще легко було знайти, коли точно знати, куди слід дивитися.
Востаннє Мірісса бачила його незадовго до того, як їй зрадив зір. Протягом кількох днів квантовий двигун, мабуть, випромінював струмені — на такій відстані вони вже не могли завдати шкоди — в напрямку Таласси.
Він був уже за п’ятнадцять світлових років звідси, але її онуки могли безпомилково показати голубу зірку третьої величини, яка сяяла прямо над сторожовими вежами електризованого протискорпового бар’єра.
56. Під межею поділу
Вони ще не були розумні, але відзначалися цікавістю — а то був перший крок на нескінченнім шляху.
Як і численні ракоподібні, що колись панували в земних морях, вони могли існувати й на суші. Та до останніх сторіч для цього було надто мало спонук: величезні водоростяні ліси забезпечували всі їхні потреби. Довгим тонким листям вони харчувались, а міцні стебла правили їм за матеріал для примітивних артефактів.
Вони мали лише двох природних ворогів. Одним була велетенська, хоч вельми рідкісна глибоководна риба — пара хижих щелеп, поєднаних із ненажерливим шлунком. А другим — отруйна пульсуюча медуза, рухливий різновид гігантського поліпа, — яка подеколи вкривала смертю, як килимом, усе дно морське, залишаючи після себе знебарвлену пустелю.
Якщо не рахувати спорадичних екскурсій поза межі поділу повітря-вода, скорпи могли ціле своє життя не покидати морських глибин, бо чудово пристосувалися до цього середовища. Але — на відміну від мурашок та термітів — вони ще не ввійшли в глухий кут еволюції. І зберігали здатність реагувати на зміни.
А зміни, хоч і крихітні, дійсно прийшли до цього океанського світу. З неба стали падати дивовижні речі. Там, звідки вони взялися, їх, певно, є значно більше. І, коли скорпи будуть готові, вони вийдуть на пошуки.
Ніхто нікуди не квапився в цьому світі вічності — Талассіанському морі; мине багато років, доки скорпи наважаться зробити свій перший наскок на чужу територію, звідки їхні розвідники приносили такі дивні донесення.
Вони й гадки не мали, що інші розвідники приносять донесення про них самих. І тому, коли вони вирішать зробити вилазку, то час для неї буде напрочуд невдалий.
Їм не пощастить, що вони рушили на берег під час другого — антиконституційного, але надзвичайно успішного — терміну повноважень президента Оуена Флетчера.
Частина IX. САГАН-2
57. Голоси Часу
Космічний корабель «Магеллан» був усього лиш за кілька світлових годин льоту від Таласси, коли народився Кумар Лоренсон, в той час як його батько вже спав і про цю новину міг дізнатися лише трьомастами роками пізніше.
Він плакав від думки, що безбожно проспав, навіть не бачачи снів, ціле життя своєї першої дитини. Коли він спроможеться витримати душевну муку, то викличе з банків пам’яті аудіо й відеозаписи, що давно на нього чекають. І зможе побачити, як його син росте й мужніє, і почує крізь віки його голос з привітанням, на яке не зможе відповісти.
І ще він побачить (а уникнути цього ніяк не зможе), як поступово старішає та давно вже мертва дівчина, котру нещодавно — якісь тижні тому — тримав у своїх обіймах. її останнє слово прощання надійде до нього зі зморщених уст, що давним-давно перетворилися на прах.
Його сум, хоч і гострий, поступово зійде нанівець. Небо попереду залите світлом нового сонця, і скоро в цьому світі, що вже втягує «Магеллан» на останню орбіту, відбудеться ще одне народження.
Коли-небудь біль ущухне; але спогади не згинуть ніколи.
ПІСЛЯМОВА
Перший натяк на те, що енергії вакууму можуть бути застосовані як рушійна сила, здається, зробив Сініті Сейке в 1969 р. («Квантово-електричний космічний літальний апарат», 8й Симпозіум з космічної технології та науки, Токіо).
Десятьма роками пізніше Г. Д. Фронінг з компанії «Макдонелл-Дуглас астронотікс» виклав цю ідею в Лондоні на конференції з міжзоряних студій Британських Міжпланетних Товариств (вересень 1979 р.), з наступними двома публікаціями: «Рушійні вимоги для квантового міжзоряного реактивного двигуна» (1980) та «Дослідження квантового реактивного двигуна для міжзоряного польоту» (1981).