Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
— Ні! Адже це жахливі муки! Раптово пробуджений дар повинен лякати їх, особливо коли поруч немає сестер Світу.
— Без сумніву. І страх робить їх некерованими, як я вже говорила. В хроніках я прочитала навіть про випадок, коли маючий дар відмовився від першої підстави.
Паша в жаху піднесла долоню до рота:
— Але… адже це означає, що… Одна з сестер… Сестра урочисто кивнула:
— Така ціна, яку всі ми повинні бути готові заплатити. На нас лежить велика відповідальність.
— Але чому батьки не переконали його прийняти пропозицію?
Сестра нахилилася до неї і знизила голос:
— В хроніках сказано, що він вже був дорослим чоловіком.
— Дорослим? — Паша недовірливо глянула на співрозмовницю. — Якщо навіть дитину важко наставляти… То що вже сказати про дорослого чоловіка?
Сестра відповіла їй багатозначним поглядом:
— Ми тут для того, щоб служити Творцеві. Все, чим Він наділив нас, дано нам саме з цією метою, хоча не завжди можна сказати заздалегідь, що і коли знадобиться. Послушниця, яка працює з новачком, повинна скористатися всім, чим Він наділив її. Адже нашийника, як я вже говорила, часом недостатньо, а правила частенько бувають марні. — Вона помовчала. — Так ти як і раніше бажаєш стати сестрою Світу? Навіть знаючи, що тобі може дістатися новачок, працювати з яким буде незмірно важче, ніж з будь-яким звичайним вихованцем?
— О так! Звичайно, сестра! Це випробування буде послано мені самим Творцем, але я доведу, що гідна свого покликання. Я зроблю все, що в моїх силах. Я використаю все, чого мене вчили, і все, чим наділив мене Творець. Я готова до того, що мій підопічний буде родом з дивних земель, де існують дивні звичаї, до того, що він буде наляканий, до того, що з ним буде нелегко. І я готова придумати свої власні правила, щоб домогтися успіху. — Вона соромливо глянула на сестру. — А якщо ви дійсно будете мені допомагати, то, спираючись на вашу мудрість, я подолаю будь-які труднощі.
Сестра з посмішкою кивнула:
— Я дала слово і допоможу тобі, з чим би ти не зіткнулася. — Вона задумливо насупилася. — Можливо, побачивши твою красу, наш новий учень побачить за нею красу самого Творця. Не виключено, що саме таким способом ти зумієш вказати йому шлях до Світла.
— Це була б для мене велика честь, сестра.
— В цьому, моя люба, ти абсолютно права. А тепер іди до своєї наставниці і скажи їй, що в тебе занадто багато вільного часу. Нехай з завтрашнього дня підшукає тобі якусь роботу. Скажи їй, що останнім часом ти надто часто дивишся у вікно.
Паша схилила голову і зробила кніксен.
— Так, сестра, — покірно сказала вона. Сестра посміхнулася, піймавши її погляд:
— Я теж чула про те, що три сестри вирушили на пошуки людини з даром. Правда, повернуться вони не скоро, але, коли повернуться, я нагадаю абатисі, що ти перша в списку і готова до відповідального завдання.
Звичайно, якщо сестри дійсно когось привезуть.
— О, дякую, сестра! Спасибі!
— Ти красива дівчина, Паша. В тобі втілилася велика майстерність Творця.
— Дякую вам. — Цього разу Паша не почервоніла.
— Дякуй Творцеві.
— Я буду дякувати Йому в своїх молитвах. Сестра, а до того, як сестри повернуться, не могли б ви знайти час ще раз поговорити зі мною? Допомогти краще зрозуміти, для чого призначив мене Творець.
— Якщо хочеш.
— Звичайно, хочу. Дуже хочу!
Вона поплескала Пашу по щоці:
— Зрозуміло, моя дорога, зрозуміло! А тепер — марш до своєї наставниці.
Я не люблю, коли майбутні сестри не можуть знайти собі кращого заняття, аніж дивитися у вікно.
— Так, сестра. — Паша з посмішкою вклонилася і пішла до дверей, але раптово зупинилася і обернулася до сестри. — Сестра… Боюся, я не знаю вашого імені…
— Іди!
Паша здригнулася.
— Так, сестра.
Паша квапливо вийшла, поправивши по дорозі збитий килим. Сестра дивилася їй услід, із задоволенням відзначивши про себе, які стрункі у дівчини ніжки і як плавно погойдуються при ходьбі її стегна.
«Виріс і став чоловіком».
Зібравшись з думками, вона продовжила свій шлях по Палацу, спускаючись все нижче і нижче з поверху на поверх. Незабаром дерев'яні панелі на стінах змінилися голим каменем, а затишні світильники поступилися місцем чадячим смолоскипам, а коли сестра минула поверхи, відведені під кімнати для прислуги і майстерні, зникли і смолоскипи. Вона запалила на долоні вогненну кульку і, освітлюючи нею дорогу, продовжувала спускатися далі.
Тут, на нижньому рівні Палацу, було холодно і повно пилу. Дійшовши до потрібного приміщення, вона запалила факел, що висів біля входу, і відчинила важкі двері. У маленькій кімнаті не було нічого, за винятком ще одного факела, купи соломи та двох чарівників на ній. В повітрі стояв неприємний запах цвілі.