Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
— Я ще не зустрічалася з такими прийомами, сестра, — задихаючись, сказала Паша. — Це… це не по правилах. Батіг знову вперся їй в підборіддя.
— Правила гарні тільки в дитячих іграх, а ти вже не дитина. Сестри часто стикаються з ситуаціями, які не передбачені ніякими правилами. Ти повинна бути готова до цього. Якщо ти будеш наполегливо слідувати чиїмось «правилами», то дуже скоро виявиш, що висиш на найгострішому лезі. А тримати це лезо буде той, хто і знати не бажає про твої «правила».
На обличчі Паші не здригнувся жоден мускул.
— Так, сестра. Спасибі, що ви мені його показали. Сестра посміхнулася про себе. У цієї дівчини є характер. Незвична якість для послушниці навіть третього ступеня. Вона придивилася до неї Уважніше: м'які каштанове волосся, великі очі, повні губи. Чоловікам такі подобаються.
Горда постава, пишні плечі і стегна, які не здатне приховати навіть плаття послушниці.
Батіг опустився нижче, уздовж шиї Паші, до розстебнутого коміра її сукні.
«Виріс і став чоловіком».
— З яких це пір, Паша, — по рівному голосу сестри неможливо було зрозуміти, сердиться вона чи ні, — послушниці отримали право, надягаючи сукню, застібати його так, як ти?
Паша почервоніла.
— Вибачте, сестра. Але ніч така тепла… Я була тут одна… Тобто думала, що нікого поруч немає… Я просто хотіла, щоб вітерець трохи остудив мою шкіру. — Обличчя її стало червоним. — Я вся спітніла. Я нікого не хотіла образити. Мені дуже соромно. Пробачте мені.
Руки Паші почала квапливо намацувати гудзики, але сестра рухом хлиста зупинила її.
— Такою створив тебе Творець. Не треба соромитися того, чим Він, в нескінченній мудрості Своїй, нагородив тебе. Тільки той, хто не дуже відданий Йому, здатний дорікнути тобі в тому, що ти з гордістю демонструєш роботу Творця у всій її пишноті.
— Чому… Дякую вам, сестра. Я ніколи не дивилася на це з такого боку. — Вона насупилася, — А що значить «не дуже відданий»?
Сестра прибрала хлист. Здавалося, вона здивована питанням.
— Ті, хто служать Безіменному, дорога, аж ніяк не сидять по кутках. Вони можуть бути всюди. Навіть ти можеш виявитися однією з них. Або я.
Паша звалилася на коліна і простягла перед собою руки.
— Прошу вас, сестра, — благала вона, — не кажіть такого про себе, навіть жартома. Ви сестра Світла і тут, в Палаці пророків, ми в безпеці.
Сюди не проникне шепіт Безіменного!
— В безпеці? — Кінчик хлиста змусив Пашу піднятися з колін. Тільки дурень може вважати себе у безпеці, навіть тут. Але сестри Світла зовсім не дурні. Вони знають, що шепіт пітьми чути всюди.
— Так, сестра. Я буду пам'ятати.
— Згадай про це, якщо хто-небудь стане докоряти тим, що Творець створив тебе такою, яка ти є. Запитай себе, чому він ненавидить те, що створено Його рукою. Ненавидить так само, як ненавидить Його творіння Безіменний.
— Так, сестра. Дякую вам… — Паша запнулася. — Ви направили мої думки в нове русло. Я ніколи раніше не думала про Творця таким чином.
— Він нічого не робить без причини. Хіба не так?
— Що ви хочете сказати?
— Ну, наприклад, він створив чоловіка сильним і міцним. Як, по-твоєму, для чого?
— Це всі знають. Сила дана чоловіку для того, щоб працювати. Трудитися, щоб його сім'я не голодувала. Трудитися, щоб домогтися успіхів. Трудитися, щоб Творець пишався своїм творінням. А той, хто ледачий, нехтує даром Творця.
— А як ти думаєш, навіщо Творець дав тобі твоє тіло?
— Я… я не знаю… не знаю точно… Тобто я повинна щось робити, щоб Він пишався своїм творінням, але я не знаю, що…
Сестра кивнула:
— Подумай про це. Подумай про те, чому ти тут. Чому ти тут і зараз. У кожного з нас своє призначення. І у сестер Світла теж, чи не так?
— О так, сестра. Ми тут для того, щоб вчити тих, хто має дар. Вчити їх користуватися ним і відрізняти шепіт Безіменного від ласкавих слів Творця.
— І яким же чином ми це робимо?
— Творець наділив нас чаклунським даром, який допомагає нам наставляти тих, хто має чарівний дар.
— Але якщо Творець був настільки мудрий, що наділив тебе здатністю до чаклунства, чи не здається тобі, що він з певною метою дав тобі і твою зовнішність? Не частина Чи це твого покликання? Чи не хотів Він, щоб твоя краса теж служила Йому?
Паша розгублено дивилася на неї.
— Я ніколи не замислювалася про це… Але чим мені може допомогти моя зовнішність?
Сестра знизала плечима:
— Хто може осягнути задуми Творця? Але якщо Він побажає, вони стануть зрозумілі.