Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.

Слід зазначити, що профільні міністерства мали іншу думку щодо цього питання, аргументуючи це тим, що ключовим у визначенні терміна «розміщення відходів», наведеному в пп. 14.223 ПК України, є отримання дозволів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами на використання місць розміщення та тимчасового розміщення до утилізації або видалення відходів. А на цей час законодавством не передбачено отримання дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами на зберігання побутових відходів у контейнерах чи на контейнерних майданчиках для побутових відходів[286]. До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища не віднесено питання надання вказаних дозволів (відповідно до ст. 23 ЗУ «Про відходи» (повна назва наведена вище). Крім того, відповідно до Закону України від 19.05.2011 р. № 3392-VI «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» такий документ не включено до переліку документів дозвільного характеру[287].

Основне призначення спеціально відведених місць чи об’єктів — видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження. Зазначені у листі місця тимчасового зберігання відходів, а саме контейнери (контейнерні майданчики) для побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не належать до спеціально відведених місць чи об’єктів.

Тобто ні власники чи балансоутримувачі, ні виконавці послуг з вивезення побутових відходів не здійснюють їх розміщення, а лише збирання та/ або перевезення.

Іншим листом Міністерство екології та природних ресурсів України[288] підтверджує свою раніше сформовану позицію і зазначає, що тимчасове зберігання відходів у контейнерах або урнах не є розміщенням відходів у розумінні ст. 1 ЗУ «Про відходи», а контейнери і урни не відносяться до спеціально відведених місць чи об’єктів.

В останньому абзаці вказаного листа зазначається, що «Відповідно до пункту «і» ст. 17 ЗУ «Про відходи» суб’єкти господарської діяльності в сфері поводження з відходами зобов’язані своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що стягується за розміщення відходів. Пп. 14.1.223 ПК України визначено термін «розміщення відходів», який суттєво відрізняється від аналогічного терміна, визначеного Законом України «Про відходи». Відповідно до ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам і положенням Податкового кодексу України, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила і положення Податкового кодексу України. У зв'язку із цим для вирішення порушеного питання Мінприроди пропонує звернутися за роз’ясненням до Державної податкової служби».