Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
12. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (ст. 30 Закону «Про оренду землі»). Вимога про зміну умов договору може бути пред’явлена в суді. Підставою для її задоволення можуть бути також обставини, встановлені ч. 1 ст. 651, 652 ЦК.
13. У ст. 7 Закону «Про оренду землі» використовується термін «перехід права на оренду земельної ділянки». Абзацом п’ятим ч. 1 ст. 31 Закону «Про оренду землі» встановлюється така підстава припинення договору оренди землі, як смерть фізичної особи — орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмова осіб, передбачених у ст. 7 цього Закону [165] від «виконання договору оренди земельної ділянки». Отже, в ст. 7 названого Закону під словами «право на оренду» розуміється набуття особами, зазначеними в цій статті, прав та обов'язків сторони раніше укладеного договору, оренди за наявності двох юридичних фактів: 1) смерть фізичної особи — орендаря або набрання законної сили вироком суду, яким орендарю призначено покарання у вигляді позбавлення волі, або обмеження дієздатності орендаря (за аналогією це правило слід застосувати до випадків визнання орендаря недієздатним або безвісно відсутнім); 2) виявлення особами, зазначеними у цій статті, «бажання стати орендарями» (ч. 1 ст. 7 цього Закону), згоди виконувати укладений договір оренди (така термінологія використовується в абзаці п’ятому ч. 1 ст. 31 Закону). Перехід «права на оренду» підпорядковується у відповідній частині нормам, присвяченим заміні кредитора в зобов’язанні (ст. 514 — 518 ЦК), а в іншій частині — правилом про заміну боржника у зобов’язанні (ст. 522, 523 ЦК).
14. Суборенда земельних ділянок допускається у випадках, якщо це передбачено договором оренди або за наявності письмової згоди орендодавця. Це відповідає загальному правилу ч. 1 ст. 774 ЦК про піднайм. Особливим є правило,ст. 8 Закону «Про оренду землі», відповідно до якого неотримання впродовж одного, місяця письмового повідомлення орендодавця про згоду чи заперечення стосовно суборенди дає орендареві право на укладення договору суборенди. Договір суборенди укладається в письмовій формі. Його нотаріальне посвідчення здійснюється за згодою сторін. Державна реєстрація договору суборенди є обов’язковою відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону «Про оренду землі». Але слід враховувати викладене в п. 11 коментаря до цієї статті.
15. Строк дії договору оренди не може перевищувати п’ятдесяти років. Щодо поновлення договору на новий строк та переважного права орендаря (наймача) на укладення договору оренди на новий строк ст. 33 Закону «Про оренду землі» встановлює такий же порядок, як і ст. 764 ЦК стосовно найму будь-якого майна.
16. Сторонам договору оренди землі надається право на розірвання договору у разі порушення іншою стороною обов’язків, передбачених договором і ст. 23, 24 Закону «Про оренду землі», у разі випадкового пошкодження об’єкта оренди, яке істотне перешкоджає використанню земельної ділянки, а також у випадках, передбачених законом. Остання підстава розірвання договору означає можливість застосування ч. 2 ст. 651 ЦК, що встановлює загальні підстави розірвання цивільно-правових договорів.
Що стосується ст. 23, 24 Закону «Про оренду землі», то вони встановлюють не тільки цивільно-правові, а і публічно-правові обов’язки орендаря і орендодавця. Отже, порушення публічно-правових вимог стороною договору визнане ст. 32 Закону «Про оренду землі» підставою розірвання договору.
17. На орендаря покладається обов’язок вносити орендну плату. її розмір визначається договором з застосуванням індексу інфляції. Закон не встановлює мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності після того, як 19 вересня 1996 р. було прийнято в новій редакції Закон «Про плату за землю».
Натомість ч. 4 ст. 21 Закону «Про оренду землі» встановлює максимальний розмір орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, який (розмір орендної плати) не може перевищувати 10 відсотків нормативної грошової оцінки. Це обмеження не діє у разі визначення орендаря на конкурентних засадах. Плата за суборенду земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати розміру орендної плати, передбаченого договором оренди (з урахуванням індексації).