Переспівниця
- Автор: Коллинз Сьюзен
- Серия: Голодні ігри #3
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Країна Мрій
- ISBN: 978-617-538-038-3
- Переводчик: Уляна Григораш
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Переспівниця». Краткое содержание книги:
Про людське око я демонструвала своє незадоволення нашим тут байдикуванням, а тим часом обмірковувала свій таємний план. Усім нам видали звичайну паперову карту Капітолія. Місто мало форму майже ідеального квадрата. Лінії (вертикальні були позначені буквами, а горизонтальні — цифрами) поділяли квадрат на менші квадратики, утворюючи решітку. Я наполегливо вивчала карту, запам’ятовуючи кожне перехрестя й кожну вуличку, однак на практиці це навряд чи допоможе. Всі тут користувалися голограмою Плутарха. Кожен командир мав наручний пристрій, який називався «Голо» і проектував тривимірне зображення, як те, що нам показували в Ставці. За допомогою цих пристроїв можна було збільшити будь-який квадратик решітки, аби визначити, які «секрети» там заховано. «Голо» — найкраща у світі карта, цей пристрій нікуди не приєднаний, він не здатний ні отримувати сигнали, ні надсилати їх. Що моя паперова карта в порівнянні з «Голо»?
«Голо» активується тільки від голосу командира. Але після активації «Голо» виконує вказівки й інших голосів — отже, якщо Богза вб’ють або смертельно поранять, хтось інший зможе перебрати командування на себе. Якщо хтось із загону повторить слово «ягода» тричі, «Голо» вибухне, підірвавши все на п’ять метрів навколо. Це заходи безпеки — на той раз, якщо ми потрапимо в полон. Ніхто навіть не ставить під сумнів, що будь-який солдат вчинить так без жодних вагань.
Тому мені потрібно просто вкрасти в Богза активоване «Голо» і непомітно втекти. Боюся, буде легше вкрасти в нього зуби.
Зранку на четвертий день солдат Ліг 2 наскочила на неправильно позначений на «Голо» «секрет». Виявилося, ще це не мутанти, як вважали повстанці, а ціла злива металевих дротиків. Один дротик поцілив їй просто у голову. Медики не встигли нічого вдіяти — вона померла миттєво. Плутарх пообіцяв якнайшвидше прислати заміну.
Наступного вечора прибув новий солдат. Без наручників. Без охорони. Він наближався від залізничної станції, а на плечі в нього бовталася рушниця. Весь підрозділ був вражений і розгублений, залунали протести, але на руці Піти свіжим чорнилом було відбито 451. Богз забрав у нього зброю і пішов дзвонити в Округ 13.
— Нічого він не вдіє,— мовив Піта. — Президент власноруч підписала моє призначення. Вона вирішила, що агітки у вас якісь пісні.
Можливо, так і було. Але якщо Коїн прислала сюди Піту, у неї на гадці могло бути ще дещо. Наприклад, що я принесу їй більше користі не жива, а мертва.
Частина 3
Вбивця
РОЗДІЛ 1
По-справжньому злим Богза я ще не бачила. Ні коли ослухалася його наказу, ні коли заблювала йому куртку, ні навіть коли Гейл зламав йому носа, — Богз завжди був спокійний. Однак після телефонної розмови з президентом він був не просто злий. Найперше він наказав солдату Джексон, своїй правій руці, приставити до Піти цілодобову варту з двох осіб. А тоді запросив мене на прогулянку. Ми відійшли од нашого загону на чималу віддаль.
— Він усе одно спробує мене вбити, і йому це вдасться, — мовила я. — Особливо тут, де на нього чигає стільки поганих спогадів.
— Я триматиму його під наглядом, Катніс.
— Чому Коїн хоче моєї смерті? — запитала я.
— Вона це заперечує,— відповів Богз.
— Але ми обоє знаємо, що це так і є,— мовила я. — І ви, думаю, маєте здогади.
Перш ніж відповісти, Богз довго дивився на мене.
— Знаю я тільки те, що президент тебе недолюблює. Ти їй ніколи не подобалася. Вона хотіла врятувати Піту, але всі решта з нею не погоджувалися. Коли ти змусила її пообіцяти недоторканність геть усім переможцям, то її ставлення до тебе ще погіршилося. Але вона могла пробачити тобі навіть це, настільки добре ти грала свою роль.
— Тоді в чому справа? — здивувалась я.
— Рано чи! пізно війна закінчиться. Призначать вибори президента країни, — мовив Богз.
Я закотила очі.
— Богзе, всі знають, що я не претендую на високу посаду.
— Так, не претендуєш, — погодився він. — Але можеш когось підтримати. Чи буде це президент Коїн? А раптом хтось інший?
— Не знаю. Я про це не думала, — мовила я.
— От бачиш, ти не відповіла беззастережно, що підтримаєш Коїн, а значить, ти становиш загрозу. Ти — обличчя революції. У тебе більше впливу, ніж у будь-кого, — мовив Богз. — І мені здається, що досі ти просто терпіла Коїн.