ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ
- Автор: Бедь Віктор
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ». Краткое содержание книги:
Для студентів, аспірантів і викладачів юридичних факультетів, а також для працівників правоохоронних органів і тих, хто цікавиться проблемами юридичної психології.
1) усвідомлення свого професійного обов’язку. Почуття обов’язку передбачає турботу про професійну честь, про постійне удосконалення своєї професійної майстерності, прагненням виховувати своєю діяльністю шанобливе ставлення до закону, правосуддя. Професійний обов’язок судді поєднується з високими етичними вимогами, серед яких важливе місце займає суддівська совість. У чому суть цього поняття? Як поняття моральної свідомості совість виражає здатність особистості здійснювати самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов’язки.
Ось як визначив роль і значення суддівської совісті Ю. Грошевой: «Саме суддівська совість служить внутрішнім стимулом до дотримання вимог закону, до формування такого змісту переконання, що відповідає зібраним у справі доказам. Совість судді протистоїть таким негативним якостям…як упередженість, грубість і т. д. Якщо суддя усвідомить, що він упереджено оцінив той або інший доказ, що під його головуванням у кримінальній справі не досліджені всі можливі судові версії, він відчуває докори сумління, осуджує себе. Інакше кажучи, совість судді, усвідомлення ним професійного обов’язку обумовлює й усвідомлення особливої відповідальності за повноту, об’єктивність і різнобічність дослідження кримінальної справи, за законність і обґрунтованість судового вироку». Із сказаного випливає, що суддівська совість змушує суддю, по-перше, співвідносити свої рішення з нормами права і моралі, а по-друге, у своїй діяльності керуватися власними переконаннями і протистояти різноманітним зовнішнім впливам;
2) рівень професійної правосвідомості. Особливість прояву право — свідомості в судді полягає в тому, що власні висновки в справі він співвідносить зі своєю правосвідомістю. У кожному конкретному випадку суддя визначає, чи відповідає його особиста правова оцінка фактів і подій кримінальної справи і рішення, яке ухвалюється, вимогам закону;
3) творчий підхід до здійснення суддівських функцій. Незважаючи на те, що професійна діяльність судді чітко регламентована законом, у роботі досвідчених суддів завжди присутній елемент творчості, оригінальності, неповторності;
4) нетерпимість до порушення вимог законності. Цей елемент професійної спрямованості судді означає, що у своїй роботі він прагне сформувати такий зміст знань про обставини розглядуваної справи, який вірогідний й отриманий відповідно до вимог закону. Крім того, нетерпимість до порушення вимог законності свідчить про суворе виконання всіх процесуальних норм, про відсутність формалізму і поверховості щодо вивчення кримінальної справи, її розгляду і щодо ухвалення рішення в справі.
Украй важливими якостями судді є чесність, справедливість, принциповість, неупередженість стосовно справи і людей. Саме ці якості судді сприяють повноті, об’єктивності і різнобічності вивчення обставин кримінальної справи, прийняттю законного рішення і винесенню обґрунтованого вироку. Неприпустимо виникнення в судді такого психологічного феномена, як упереджене ставлення до підсудного або потерпілого. Знову звернемося до Ю. Грошевого: «Упередженість ставлення судді до особистості підсудного, його показань, до сукупності дивних у справі доказів тягне за собою однобокість їхньої оцінки. Упередженість судді припускає включення в орбіту уваги тільки тих фактів, що тією чи іншою мірою відповідають заздалегідь сформованій думці. Упередженість спричиняє судові помилки не тільки в дослідженні фактичних обставин справи, а й у правовій кваліфікації скоєного, в обранні міри покарання».
Уміння керувати своїми почуттями, виявляти витримку, самовладання — ці якості також необхідні судді. Відомо, що судова діяльність завжди пов’язана з емоціями, причому частіше всього — негативними, бо злочин і сам злочинець викликають у людини почуття обурення, презирства. Проте суддя, внутрішньо переживаючи факти і події, не повинен при їхньому сприйнятті виявляти свої емоції зовні. Його неупереджена поведінка може сприяти встановленню об’єктивної істини щодо кримінальної справи. Крім того, подібна поведінка судді забезпечує виховний вплив судового розгляду.
Специфічність діяльності судді вимагає від нього вияву таких вольових якостей, як рішучість, упевненість, самостійність, сміливість. Складно перебороти сумніви і коливання, здійснити конструктивну діяльність і прийняти рішення, якщо суддя не має вольових якостей. Слід мати на увазі і такі фактори в діяльності судді, як дефіцит часу, робота в умовах інформаційних «перешкод». Усе це ще раз підкреслює значущість формування і розвитку в судді зазначених вольових якостей.
Розгляд кримінальної справи вимагає від судді і певних психофізіологічних якостей. Це — висока працездатність, швидкість орієнтування в ситуації, емоційна стабільність, розвинені властивості уваги (стійкість, розподіл і переключення уваги) та ін.
Суддя є головним організатором спілкування в ході судового процесу, чиї комунікативні навички й уміння багато в чому визначають його ефективність. Створення доброго емоційного настрою в залі судового засідання (мається на увазі насамперед ділового настрою!) сприяє успішному розгляду кримінальної справи. Уміння зняти нервове напруження у деяких учасників судового процесу, прояв шанобливого ставлення до кожного з них, організація судового допиту, такт і чуйність, уміння слухати — усе це безпосередньо впливає на роботу суду і пов’язано з комунікативними якостями судді.
Найчастіше діяльність суду здійснюється в складних, напружених умовах, які часом переходять у конфлікт. І це не випадково, оскільки судовий процес, по суті, відтворює драматичні і трагічні події дійсності, що викликає у зацікавлених осіб ненависть, злість, агресивність і т. п. Тому витримка судді, його толерантність, спокій, а також необхідна вимогливість як особи, наділеної владою, є дуже істотними і необхідними його особистішими властивостями. Аналізуючи комунікативні якості судді, необхідно відзначити і його уміння активно впливати на підсудних, потерпілих, свідків, які дають помилкові показання. Воно виявляється в тому, що суддя вміє підказати як себе вести, розкрити суперечливість у показаннях, довести невиправданість відмови тієї або іншої особи від давання правдивих показань про скоєння злочину.
Оскільки головним інструментом обвинувачення є усна мова, то для досягнення ефективності психологічного впливу на інших людей судді потрібна висока мовна культура. У виступі судді усі думки повинні бути пов’язані між собою так, щоб одна думка містила в собі зачатки іншої, і водночас усе в його промові має бути підпорядковано одній головній думці. Багато дослідників судового красномовства відзначають: у промові судді не повинно бути надмірної підвищеної жестикуляції, дратівливості, грубості, глузування, зайвої повчальності. Суддя має пам’ятати про те, що одним простим словом можна іноді висловити всю суть справи, що краса звуку окремих слів і виразів має велике значення в його промові.
В основі діяльності судді при винесенні вироку є його внутрішнє переконання. Він повинен напружувати усі свої душевні сили для пошуку істини в справі, а не перебувати в полоні скороминущої думки. Суддя не має права вирішувати справи за принципом: «Я так хочу». Його девізом повинен бути принцип: «Я не можу інакше, бо так вимагає закон».
Доводиться визнати, що деякі судді, на жаль, мають негативні особистісні якості — безвідповідальність, самовпевненість, грубість, недовіра до людей, низькі моральні засади. Все це призводить до професійної деформації судді. Показові в цьому плані думки журналіста А. Агеєва в його аналітичній статті, присвяченій майбутній судовій реформі в Росії: «Достатньо поставити просте запитання: чи користуються російські суди хоч якимось авторитетом серед населення? Чи вважає російський громадянин, що суд ефективно захищає його особисті права і свободи, що взагалі він стоїть, як йому належить, на сторожі законності? Будь-яке експрес-опитування виявить невеселу реальність: прийнято вважати, що судді корумповані, що вироки продаються, купуються і просто замовляються за начальницькими телефонами, що будь-яку свою правову проблему надійніше і дешевше розв’язувати поза судом, нехай навіть і за допомогою кримінальних структур. В атмосфері такої тотальної недовіри і неповаги про яку таку третю гілку влади можна говорити?!