Вічний календар
- Автор: Махно Василь
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Виадвництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-725-8
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Вічний календар». Краткое содержание книги:
Граф Козєбродський, у якого під час гри сіпалася ліва брова, розповідав про подію, що трапилася в селі біля його фільварку.
«Розповім вам, панове, брутальну історію, — розпочав Козєбродський, бачачи, як Коритовський перетасовує карти перед роздачею. — Історію коханців, яка завершилася вбивством».
Гелена побачила, як у малого Алоїза розширилися очі. Вона викликала служницю, котра понесла хлопця до іншої кімнати. А сама простежила за ними, пильнуючи, щоб служниця не притисла ненароком горбик Алоїза. Коли Гелена повернулася, Козєбродський закурив. Тримав свої карти недбало, що нервувало Феліціяна, але господар мило посміхався, знаючи, що в гостя язик без кісток.
«Усе, — продовжував граф, — як у французьких романах. Молода здорова селянка Марія, очевидно, примушена батьками до шлюбу з нелюбом, задумала зі своїм коханцем звести чоловіка зі світу».
«І що вони придумали?» — запитав Шипракевич.
«Ви собі навіть не можете уявити!» — вигукнув Козєбродський.
Гра посувалася мляво. Феліціян, не ризикуючи, кидав свої карти, запиваючи кожен хід ромом.
«Ви собі уявити не можете! — Козєбродський випустив синій клуб диму. — Чоловік цієї Марії часто пив. Хати не тримався. Позаочі й навіть в очі йому казали, що має жінку курву. Одного вечора він прийшов із корчми й заснув на бамбетлі. Марія з коханцем обв’язали його різним шматтям. Може, тим, що збирають міняйли, яке змочили нафтою».
«Як так може бути?» — здивувалася Гелена.
«А ось так, пані Гелено, — відповів Козєбродський. — Уявляєте, той пияк лежав у хаті, а солодкавий запах нафти вже був його смертю».
Козєбродський розповідав так живописно, що всім присутнім у домі Коритовських запахло нафтою.
«Не знаю, хто підносив запалений сірник до змоченого нафтою шмаття, — продовжив граф, — але нещасний спалахнув як свічка. Коханці вискочили надвір. За якийсь час спалахнула хата. Мені тої ночі не спалося, з вікна нашого дому було видно пожежу. Наступного дня я приїхав у село й побачив дуже сумну картину — обвуглений труп посеред згарища. Прибули з Чорткова жандарми. Розпитали сусідів. Ті розповіли, що, мовляв, так і так. Дивним було, що поруч із чоловіком ніхто не знайшов згорілої Марії. Бо, якщо від необережності щось спричинило пожежу, коли подружжя спало, то мусило їх бути в тому теплому попелі двоє. Нє?»
«Ну й де ж та Марія була?» — запитав Козєбродського Феліціян, і всі присутні зрозуміли, що він зовсім не слухає історію.
Козєбродський вирішив пропустити повз вуха запитання свого партнера.
«Знаєте, панове, коханців арештували по дорозі на Буковину. І посадили до чортківської в’язниці».
«Який жах!» — сказала Гелена, але почувши плач Алоїза, змушена була покинути компанію картярів.
Шипракевич згадав свою цейлонську коханку місіс Смит. Йому з о. Феліштаном сьогодні щастило в грі. А приємний спомин легко зламав кутики вуст.
«Я прочитав у газеті, — підтримав розмову агроном, — що баварський інститут лікує нетримання сечі».
«Цікаво знати, — спробував пожартувати Феліціян. — Бо хтозна, що може наснитися старшому панові вночі».
З відкритої веранди, де курив Козєбродський, долинуло:
«Феліціяне, щоби нічого прикрого не трапилося в ліжку — треба відвідати дім Бенціровської. Там перевірять».
Компанія оживилася. Козєбродський сміявся, захлинаючись, а те, що вони з Коритовським у суцільному програші, мало його обходило.
Отець Феліштан при згадці про Бенціровську попрохав змінити тему розмови. Та де там!