Безцінний

— Тінь? — Лоренц почула свій голос, який долинав десь наче здалеку.

— Так. Я знаю, що це звучить як загадка з фільму класу Б. Але повір мені, тіні існують. Як правило, це люди, які працювали в службах однієї з кількох держав, відомих безкомпромісністю своїх починань. Штати, Росія, Ізраїль, Велика Британія. Після якоїсь винятково потворної акції довірена особа позбувається їх під час затирання слідів і в нагороду чистить картотеку, дозволяючи почати життя спочатку. Деякі використовують такий шанс, купують будинок у Мексиці біля моря й ловлять там собі рибу. Деякі починають продавати свої знання й уміння, стаючи, даруйте на слові, аристократами злочину.

Докторка Зоф’я Лоренц хвилину мовчала, вдивляючись у сніг, що кружляв за вікном у похмурій сірості зимового вечора.

— Але ти ж несерйозно, правда? Справді хочеш мене переконати, що існують професійні вбивці без обличчя і папілярних ліній, з пачкою паспортів у шухляді і снайперською гвинтівкою, захованою в білій трості, які продають свої послуги російським бізнесменам і американським президентам? Що це? Шістдесяті? «День Шакала»[63]? Чи я схожа на Де Голля?

Ґмітрук скривився.

— Мені шкода.

— І ця тінь полює саме на мене?

— Мені справді шкода.

— Це важливий підказ, — подала голос Ліза.

— І чому б це мав бути «важливий підказ»?

— Тому що полює на тебе, — відказав Кароль. — Не на мене, не на майора і не на північну принцесу. З якихось причин йому потрібна ти.

— Чудово. Є ще якісь міркування?

— Гонконг, — сказала Ліза. — Казав, що є з Гонконг, щоб не говорив, звідки є.

Ґмітрук повернувся і подивився на шведку зі справді великою повагою.

— Слушно. Це свідчило б, що він не американець і не британець. Що не може позбутися акценту, а представляючись людиною, що мешкає або виховувалася в Гонконзі, дивному британсько-китайському утворенні, статусу якого ніхто не розуміє, це вирішує проблему. Ніхто вже не замислюється, звідки походить акцент незнайомця.

Лоренц відчула себе дуже втомленою.

— Гаразд, припустимо, що професійний убивця з таємничої країни Неамерики на мене полює. Однак це не відповідь на найважливіше запитання: хто йому це замовив і навіщо? Навіщо комусь вбивати звичайну чиновницю з якоїсь другорядної країни?

— А це якраз зрозуміло, — відповів Кароль. — Щоб ти не знайшла Рафаеля.

— Ще недавно ти переконував, що тільки дурні польські патріоти зацікавлені у шматку помальованої дошки.

— Я не передумав. Тим більше дивуюсь, але все свідчить про це. Це як у Конан Дойля: якщо викреслиш усі неправильні рішення, то те, що залишиться, хоч яким би неправдоподібним не було, має бути правильним. Давайте по черзі. З чого почалася вся ця справа?