Кладовище домашніх тварин
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-9653-7
- Переводчик: Анатолій Пітик
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Кладовище домашніх тварин». Краткое содержание книги:
Де ж була доглядальниця? Мала ж бути спеціальна доглядальниця… вони пішли… вони просто пішли, залишивши восьмирічну дитину з помираючою сестрою, яка на той момент цілком, можливо, вже була божевільною. Чому? Бо був Песах? Бо елегантна Дороті Ґолдман саме того ранку не могла стерпіти смороду і їй потрібно було кудись вийти ненадовго? Тож хай її обов’язки візьме на себе Рейчел. Восьмирічна дівчинка Рейчел з милими кісками в моряцькій блузочці. Хай Рейчел виконує йобані обов’язки своєї матері. Рейчел же могла залишитися і пережити весь той сморід. Цікаво, її відправляли б на шість тижнів у дитячий табір у Вермонті, якби вона не могла стерпіти сморід, який сочився з її помираючої сестри? Десять нових сорочок і светрів для Ґейджа і шість нових суконь для Еллі. Я оплачу вашу освіту, якщо ви триматиметеся подалі від моєї дочки… А де ж був ти і твоя срана чекова книжка, коли одна твоя дочка помирала від спинного менінгіту, а інша була сам на сам з нею, дешевий виблядку? Де була твоя ЙОБАНА?..
Луїс підвівся з ліжка.
— Ти куди? — стривожено запитала Рейчел.
— Узяти «Валіум».
— Ти ж знаєш, я…
— Сьогодні треба.
Вона випила пігулку і розповіла йому решту. Її голос залишався спокійним весь час. Заспокійливе добре діяло. Сусіди з найближчого до них будинку знайши восьмирічну Рейчел біля дерева… Вона скорчилася на землі і кричала: «Зельда мертва». Усе голосніше і голосніше. З носа у неї текла кров. Уся блузка була заляпана червоним. Ті ж самі сусіди подзвонили в лікарню та її батькам. Але спершу вони спинили носову кровотечу, напоїли Рейчел чашкою гарячого чаю з двома таблетками аспірину. Тільки тоді дівчинка змогла чітко сказати, де зараз її батьки. Вони гостювали у містера і місіс Каброн на іншому боці міста. Пітер Каброн був бухгалтером у їхній компанії.
Того вечора в домі Ґолдманів відбулися великі зміни. Зельди не стало. Її кімнату вимили і продезінфікували. Усі меблі викинули. Кімната нагадувала порожню труну. Пізніше — набагато пізніше — вона перетворилась на кімнату для шиття.
Перший страшний сон примарився Рейчел тої ж ночі. Вона прокинулася о другій і закричала, кличучи маму, бо з жахом відчула, що не може встати з ліжка. Уся спина нестерпно боліла. Вона потягнула її, перевертаючи Зельду. З припливом адреналіну Рейчел так шарпонула сестру, що аж блузка на ній порвалася.
Те, що вона надірвалася, намагаючись не дати Зельді задихнутися, було ясно як божий день. Елементерно, Ватсоне. Це було очевидно для всіх, крім самої Рейчел. Вона була переконана, що то сестра мститься їй з того світу. Зельда знала, що Рейчел раділа її смерті. Зельда знала, що, коли Рейчел вибігла з дому, горланячи: «Зельда померла! Зельда померла! Зельда померла!», вона сміялася, а не плакала. Зельда знала, що її вбили, і передала свій спинний менінгіт сестрі; скоро спина Рейчел почне викривлюватися, скручуватися, руки перетворяться на пташині кігті, а сама вона лежатиме в ліжку, поступово обертаючись на почвару.
Вона кричатиме від болю, як кричала колись її сестра; пісятиметься в ліжко і врешті-решт удавиться власним язиком. Це була помста Зельди.
Ніхто не міг переконати Рейчел у протилежному. Ні мати, ні батько, ні доктор Мюррей, який діагностував у неї легке розтягнення і різко (жорстоко — подумав Луїс) порадив Рейчел припинити цей концерт. Він нагадав, що її сестра померла і батьки вбиті горем, тож зараз не час намагатися привернути до себе увагу. Тільки той факт, що болі поступово минулися, переконав Рейчел, що то не була ані помста Зельди, ані Божа кара. Місяцями (так вона сказала Луїсу, хоча насправді це тривало вісім років) вона прокидалася від жахних снів, у яких Зельда помирала знову і знову, і в пітьмі руки Рейчел тягнулися до спини, щоб переконатися, чи все гаразд. Часом сон тривав далі; їй уже здавалося, що двері шафи відчиняються і звідти вийде Зельда. Посиніла і скрючена, очі сяятимуть мертвою білизною, її чорний язик вивалиться із зогнилого рота. Руки її були, як пташині кігті, вона хотіла вбити вбивцю, яка скрутилася на ліжку. Зельда кидалася на Рейчел, намагаючись добратися до її спини.
Вона не ходила на похорон Зельди, вона не ходила більше ні на який похорон узагалі.