Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Славянское фэнтези » Життєпис Білого Ворона [uk]
Життєпис Білого Ворона [uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Життєпис Білого Ворона [uk]

Электронная книга - «Життєпис Білого Ворона [uk]». Краткое содержание книги:

Фентезійний роман на основі слов'янської міфології. Другий роман з циклу «Ельбер».
«Життєпис Білого Ворона» оповідає про юнака на ім’я Білозір, який вважав, що має рідних, батька, власну оселю. А виявилося, що він круглий сирота, нащадок ворожого цій землі народу, а ті, що прихистили його, навіть не є людьми. Та, помандрувавши по світу, Білозір знову повертається в родину дивних, яка виростила його. Колишній наївний хлопець став дорослим шукачем пригод на прізвисько Білий Ворон, часом безжальним, часом жорстоким. Та в його серці непохитною зосталася вірність названому батькові, котрий виявився ватажком повстанців, і землі, яка дала можливість Ворону звити гніздо…
1 ... 77 78 79 80 81 82 83 84 85 ... 279
Перейти на страницу:

Хто-зна, можливо отій нещасній Лугербі і краще було б у складі Великої Моанії… Принаймні, гірше б не було, це точно. Якщо Ульгону підтримував Орден Кіленарів та інші країни Західних Земель, то Лугербу не грабував тільки лінивий. Родючих земель країна мала не так уже й багато, з гіразанських пустель весь час дули суховії… Селяни тут були навіть не кріпаками — рабами… Рабів замість челяді тримала і уся лугербська знать. Часом через кордон налітали гіразанські вершники, котрі полювали на трохи не єдине багатство країни — все тих же рабів. Нещасних лугербців гнали до Гіразану, де їх утискували ще й за їхню віру… Люди ці були забиті настільки, що вже нічого не боялися і нічого не хотіли. Їм все було байдуже. Якби вони одного чудового дня стали кріпаками Великої Моанії, то мабуть і не помітили б того.

Белатці в Ульгоні та Лугербі досить вигідно спродавали предмети розкоші місцевій знаті. Дехто займався й работоргівлею. Пан Рістені теж цим не гидував — користуючись перемир’ям він накупив рабів і тепер я, разом з іншими охоронцями, мусив стерегти ще й живий товар.

Коли ми перетнули гіразанський кордон, пан Рістені зібрав нас і наказав дивитись і пильнувати. Прихильники Пророка Огами вважали за честь пограбувати кожного єретика, котрий траплявся їм на дорозі.

Двічі нас зупиняли озброєні бородаті люди, зодягнені в зелено-червоні смугасті халати та широкі штани. Їздили вони верхи на чудових конях і дуже скидалися на розбійників. Але то були не розбійники, а «охоронці шляху», воїни правителя — анахеша. За кожним разом вони взяли з пана Рістені такого хабара, що він аж за голову хапався.

— Напад розбійників обійшовся б дешевше! — галасував торговець, — Подумати тільки, вони не беруть соді! Не беруть белатські гроші, уявіть собі! Вони не взяли навіть моанські червінці! Не взяли повновісні червінці, вибиті із золота зі срегійських копалень! Цей єретик — огамець сказав, що моанці шахрують із золотом! Хай Всевишній поб’є тих клятих моанців, вони і справді почали обрізати червінці! Але звідки про це прочули бородаті гіразанські пси? Вони вимагають червінці з Ішторну… Ті червінці, які ми міняємо на моанські як один до трьох! Я розорюсь на самих хабарях, поки ми доберемося до Небесних Гір.

Найдовшою у нас була стоянка у стольному місті Аграми, Лодамі. Саме тут знаходилася гробниця Святого Старця, яку мала визволяти Велика Моанія…А її солдатики, напевне, робили б собі портянки зі смугастих запинал тутешніх жінок. І мили б скривавлені чоботи в озері Лодо… Озеро, до речі, було чудовим. На його берегах селилося усе місцеве панство. А гробниця Святого Старця знаходилася на височенькому горбі, котрий нависав над містом.

Хоча Великий Мейді за життя натерпівся лиха саме від своїх земляків (він і народився саме тут, в розкішному палаці на березі Лодо), аграмці берегли і шанували його гробницю. Шанували навіть зараз, коли провінцію було завойовано Гіразаном. Гіразанський же намісник анакеша зробив на цьому навіть зиск. За відвідини кожного святого місця, а їх в Аграмі було чимало, з паломників бралися гроші і теж чималенькі.

Ми з Роллою відвідали руїни колись пишного дому роду Мейді, з високих воріт якого Святий Старець колись вийшов босоніж, покинувши владу, славу й багатство, в’язницю, в якій святий чоловік страждав за свої переконання і, ясна річ, гробницю на високому пагорбі, на якій крилатий кам’яний лев тужно дивився у синє небо над Аграмою.

Коли ми спускалися втоптаною стежкою з пагорба донизу, нас нагнав чоловік, зодягнений як огамець, тобто у незмінний смугастий халат і широкі штани. Чоловік був босий, а одежа його була подертою. На грудях злидаря, а чи жебрака висіла дерев’яна дошка, на якій чотирма мовами було написано: «Я є ясновидцем».

Я прочитав напис белатською і трохи не розреготався. Ясновидець… Я знав ясновидця, юнака в чорному, чиї очі не відбивали світла… Оцей шахрай в лахах вміє передбачати майбутнє? Смішно… Ролла теж прочитав напис і вирішив пожартувати.

— То ви передбачаєте майбутнє? — спитав він.

Старий гіразанець почухав сиву розкудлану борідку і відповів белатською ствердно.

— Тоді скажіть, — мовив лікар, — коли я повернуся додому?

Старий дістав з засмальцьованого рукава зеленкувату кульку і упхав її до рота. Гіркуватий запах здався мені знайомим… Ну звісно ж! Дагдон… Сильний лоянський наркотик. Їм іноді користувалася вуйна Вербена, аби стишити біль у безнадійно хворих… У неї була невеличка кругла скринечка з цими кульками, що коштували грубі гроші. Якось ми з Мальвою поцупили одну, вважаючи, що то східні солодощі. Добре, що вуйна вчасно кинулася на пошуки пропажі, бо інакше я б зараз цього не писав… Обдертюх же схрумав кульку наче справді цукерку. Ролла, котрий теж пізнав запах, гидливо скривився:

1 ... 77 78 79 80 81 82 83 84 85 ... 279
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)