Якщо кров тече [UK]

Тепер її розум відпочив, і вона розуміє, що рішення Ондовскі їхати окремо абсолютно логічне й цілком невинне. Він зірка великого міського телеканалу. На Бога, він же сам «Чет на сторожі», тож може собі дозволити прокинутися трохи пізніше, ніж простий люд, скажімо, заскочити на канал, а пізніше попити кави в улюбленій їдальні, поки вірний оператор Фред їде в Іден знімати допоміжний відеоряд (Голлі — кінофанатка, тож знає цей термін) і, може, навіть — якщо Фред має амбіції піднятися в ієрархії відділу новин — попередньо опитати людей, з якими міг би поговорити Ондовскі під час свого включення з найбільшого у світі гаражного розпродажу у вечірньому випуску.

Але Ондовскі отримує сигнал — можливо, прослуховуючи поліційну хвилю, — про вибух у школі й кидається до місця події. Фред Фінкель робить те саме на своєму фургоні. Ондовскі паркується біля сміховинної соснової шишки, і саме звідти вони з Фінкелем починають працювати. Усе має вичерпне пояснення, в якому нема потреби у надприродних деталях. Це просто напад синдрому синього «форда» у приватного детектива, що сидить за сотні кілометрів від місця події.

Вуаля.

День в офісі випадає хороший. Джером помітив того кримінального генія Раттнера в закладі під дивовижною (принаймні для Голлі) назвою «Бар Едмунда Фітцджеральда», а Піт супроводив його до окружної в’язниці. А тепер Піт уже в автосалоні Тумі, де виведе на чисту воду Річарда Елліса.

До Голлі заходить Барбара Робінсон, сестра Джерома, і (доволі задавакувато) розповідає, що її відпустили з другої половини шкільного дня, тому що вона готує доповідь на тему «Приватні розслідування: факти й вигадки». Вона ставить Голлі кілька питань (записуючи відповіді на телефон), а тоді допомагає їй з паперами. О третій вони вмощуються дивитися Джона Закона.