Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
— Тобто? — Запитала Келен.
— Ну, якби ти зараз не встала, ми б ще дозволили тобі полежати. Деякий час. Але оскільки ти продемонструвала нам, що цілком в змозі самостійно вставати і пересуватися, ми і далі продовжимо в тому ж дусі. Будемо класти речі поза межами досяжності, щоб ти була змушена рухатися і таким чином допомагала сама собі.
Хоча Келен була йому дуже вдячна, вона зовсім не хотіла повідомляти Річарду, що він правий, але любила його ще більше: адже він ризикнув викликати її гнів, щоб допомогти їй.
— Покажемо їй тепер, де вона може знайти стіл? — Звернулася до Річарда Кара.
— Якщо вона зголодніє, — знизав плечима Річард, — їй доведеться вийти із спальні і самій пошукати стіл.
Келен запустила в нього чашкою. Річард легко зловив снаряд.
— Радий, що руки у тебе теж працюють, — посміхнувся він. — Зможеш сама різати собі хліб. Коли вона почала заперечувати, він додав:
— Це буде чесно. Кара пече хліб. Значить, тобі його різати.
Келен ошелешено перепитала:
— Кара пече хліб?
— Лорд Рал мене навчив, — відповіла Кара. — Мені хотілося хліба до мяса, справжнього хліба. А він сказав, що раз мені хочеться хліба, значить, доведеться навчитися його пекти. Це виявилося дійсно легко. Приблизно як дістатися до вікна. Але я на відміну від деяких не стала нічим в нього кидатися.
Келен мимоволі посміхнулася, відмінно знаючи, що Карі місити тісто було куди важче. І чомусь вона сильно сумнівалася, що Кара повела себе цілком пристойно. Келен із задоволенням подивилася б, як вони мірялися силою волі.
— Поверніть-но мені мою чашку. А потім відправляйтеся і наловіть риби. Я їсти хочу. Бажаю форель. Велику форель! З хлібом!
— Це можна, — посміхнувся Річард. — Якщо ти знайдеш стіл.
Келен знайшла стіл. І більше ніколи не їла в ліжку. Спочатку біль при ходьбі була нестерпною, і Келен поспішала повернутися в ліжко. Тоді приходила Кара і розчісувала їй волосся, просто щоб Келен не залишалася одна. М'язи зовсім одряхліли, і Келен ледь могла пересуватися. Розчесати волосся самій було колосальною працею. Подорож до столу перетворювалося в цілу пригоду, і перший час Келен вистачало тільки на це. Річард з Карою ставилися до неї співчутливо і весь час підбадьорювали її. Але і підганяти теж.
Келен так була рада вибратися з ліжка, що це допомагало терпіти біль. Світ знову зробився чудовим. А вже як вона була щаслива розлучитися нарешті з нічним горщиком! Келен була впевнена, що Кара теж цьому рада, хоча Морд-Сіт ніколи нічого такого не говорила.
Як би їй не подобався будиночок, вибратися з нього було все одно що звільнитися з темниці. Раніше Річард частенько пропонував винести її назовні, але Келен відмовлялася, побоюючись болю. Вона зрозуміла, що через важку хворобу розум її почав притуплятися. Тепер нарешті розум знову став ясним.
Келен виявила, що вид з вікна був лише маленькою частиною навколишнього пейзажу. Побудований біля підніжжя гір маленький будиночок оточували височенні піки з засніженими вершинами. Цей будиночок збудували Річард з Карою. Там були дві спальні — одна для Келен з Річардом, інша для Кари — і загальна кімната між ними. Будинок стояв на краю зеленого лугу, посипаного квітами. Хоча вони приїхали сюди досить пізно, Річард ухитрився розбити невеликий город з сонячної сторони, прямо під вікном Кари. Там росли. зелень і спеції. Прямо за будинком височіли величезні сосни, закриваючи їх від вітру.
Річард, сидячи біля ліжка Келен, різав по дереву, розповідаючи всілякі історії. Коли Келен почала ходити, Річард замість тварин став вирізати людські фігурки.
А потім здивував її, зробивши своє найкраще творіння — щоб відсвяткувати, як він сказав, її повернення у світ. Здивована приголомшливим реалізмом і міццю невеликої статуетки, Келен прошепотіла, що його рукою напевно керував чарівний дар. Річард визнав це дурістю.
— Люди, які не мають чарівного дару, весь час створюють прекрасні статуї, — сказав він. — І магія тут ні при чому.
Однак Келен знала, що деякі скульптори володіли магічним даром і своїм творами творили чарівництво.
Річард іноді з легкою заздрістю говорив про твори мистецтва, які стояли в Палаці Пророків, в Д'харі, де він колись був бранцем. Вирісши в Хартленді, він ніколи раніше не бачив мармурових статуй. Ці скульптури деяким чином відкрили Річарду очі на світ і справили на нього незабутнє враження. Ну хто ще, крім Річарда, міг з такою любов'ю згадувати красу, яку він бачив у місці, де його тримали бранцем і весь час мучили?
Вірно, що мистецтво може існувати незалежно від магії, але Річарда захопили в полон з допомогою заклинання, створеного теж за допомогою мистецтва. Мистецтво — універсальна мова, а отже, безцінне знаряддя магії.