Садівник з Очакова
- Автор: Курков Андрей Юрьевич
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Апріорі
- ISBN: 978-617-629-051-3
- Переводчик: Тетяна Наумко
- Жанр: Альтернативная история
Электронная книга - «Садівник з Очакова». Краткое содержание книги:
Ігор пройшов повз два куплені Степаном будинки і далі — до кінця вулиці. На зворотному шляху уповільнив крок біля будинків, розглядаючи в сутінках нерухоме багатство садівника. Ігор так до кінця і не зміг сприйняти те, що відбулося за останні два дні, як щось буденне і звичне. Жив собі чоловік, не зовсім бомжував, але тинявся. Допоміг йому випадково зустрітий хлопець розшифрувати старе розтягнуте татуювання на плечі. Татуювання «завело» їх в Очаків. Звідти вони повернулися з валізами, повними сюрпризів, подарунків з минулого. І ось тепер цей чоловік купив собі й доньці два будинки, а той хлопець, завдяки якому бурлака збагатився, як тинявся, так і тиняється собі по Ірпеню. Тільки тепер з ножовою раною в боці та тривожними думками в голові про долю рудої Вальки зі старого Очакова. І дорогу в минуле він тепер знає, як свої п’ять пальців.
Ці «досягнення» Ігора у жодне порівняння не йдуть з досягненнями Степана!
Ігор і не помітив, як опинився біля освітленого зсередини віконечка кіоску біля автостанції. Взяв собі стаканчик розчинної кави. Відійшов убік.
Підходячи до дому, зіштовхнувся з маминою подругою Ольгою. Чимось збуджена, вона квапилася йому назустріч.
— Щось сталося? — гукнув їй Ігор.
Ольга зупинилася, відсапуючись.
— Так, біжу до магазину, — сказала.
А по очах видно, що хоче про щось розповісти. Просто розпирало її від бажання новиною поділитися.
— Знаєш, — вона витримала паузу, ніби хотіла розпалити цікавість Ігора. — Мені Степан серйозну пропозицію зробив!
— Он як, — усміхнувся Ігор.
Розчарована його реакцією Ольга, махнувши рукою, пішла далі.
Вдома було незвично тихо. Щось змінилося в атмосфері після того, як Степан пішов. Та й його донька, яка прожила тут кілька днів, залишила про себе добру згадку. А тепер, зайшовши в коридор, Ігор навіть телевізора не почув.
Матір він знайшов на кухні. Вона сиділа спокійно за столом, перед нею стояв келих з домашнім вином. Очі задумливі, губи спокійні.
— Може, тобі компанію скласти? — усміхнувся Ігор.
— Склади, — погодилась мама. — Бо я тут зовсім розгубилася. Думаю та думаю…
— Про що ти думаєш? — спитав Ігор, наливаючи собі вина в келих.
— Степан мені пропозицію зробив, — промовила вона і уважно подивилася синові в очі.
Рот Ігора мимохіть відкрився від несподіванки.
— Ось і я збентежена, — визнала Олена Андріївна. — Він, без сумніву, чоловік солідний…
— Солідний? — перепитав з легкою іронією Ігор і кинув погляд на терези, що стояли на підвіконні. — Він, до речі, і твоїй подрузі пропозицію зробив! Вона щойно в гастроном на радощах побігла!
Ігор пошкодував про свої слова, помітивши, як змінилося обличчя матері, як вона зблідла. Її руки затремтіли. Вона встала з-за столу і вийшла в коридор. Накинула осіннє пальто. Грюкнули вхідні двері.
«Ой, що зараз буде!» — подумав, уявляючи, який скандал мати вчинить Ользі.
Взяв келих з вином, відсьорбнув.
Чекати на повернення матері особливого бажання не було. Взявши з підвіконня саморобну книгу Йосипа, Ігор повернувся в свою кімнату. Присунув до ліжка тумбочку, поставив на неї настільну лампу. Верхнє світло загасив, а лампу засвітив. Влаштувався у ліжку з книжкою в руках. Занурився в маячню ворога радянського громадського харчування Йосипа Садовнікова, відзначаючи, однак, що рукописний текст інколи на диво легко перемагав іронію Ігора і спонукав поглянути на деякі кулінарні ситуації новим, більш серйозним поглядом.
Розділ про сіль і цукор цілковито заволодів увагою Ігора, тож він і не почув, коли повернулася мама, як вона злісно шпурнула пальто на вішак, а пальто впало і залишилося лежати на підлозі.
Мати зазирнула в кухню, потім відчинила двері в кімнату Ігора. Підійшла, змахнула рукою над його обличчям, ніби хотіла дати навідліг ляпаса. Але стрималась. Тільки її погляд, збуджений і сердитий, зупинився на обличчі сина.
— Дурень ти! — викрикнула. — Я через тебе ледь інфаркт не дістала!!!
— До чого тут я? — почав виправдовуватися Ігор. — Я тобі лише те сказав, що почув на власні вуха!
— Що ж ти почув? — вигукнула мати. — Він їй не «пропозицію» зробив, а «серйозну пропозицію». Второпав?
— А яка різниця? — запитав Ігор, згадавши, що справді чув від Ольги про «серйозну пропозицію».
— Різниця в тому, що «серйозна пропозиція» — це ділова, бізнесова! Він запропонував Ользі посаду директора кафе, яке він планує відкрити! А мені він нормальну пропозицію зробив: одружитися!
— Може, він і мені якусь серйозну пропозицію зробить? — промовив Ігор, скептично скрививши губи.