Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”
- ISBN: 978-966-8533-71-6
- Жанр: право
Электронная книга - «Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар». Краткое содержание книги:
Суб’єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.
Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом і корисливою метою.
У зв’язку з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» від 02.06.2005 p. № 2635-IV відбулася декриміналізація дрібного викрадення чужого майна. Відтепер, якщо норми чинних законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації правопорушень або злочинів, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» для відповідного року. Визнаючи діяння, вчинене після 01.01.2004 p., таким, яке має наслідком кримінальну або адміністративну відповідальність, та кваліфікуючи його, - у разі, коли настання відповідальності чи кваліфікація обумовлені певною кількістю неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - необхідно керуватися, що сума такого мінімуму дорівнює розміру податкової соціальної пільги, визначеної пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» для відповідного року (з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону) (див. коментар до ст. 27 КпАП).
Стаття 51-1. Ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином підприємствам, установам, організаціям або громадянам
[У назву статті 51-1 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]
Ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином підприємствам, установам, організаціям або громадянам, особи, зобов’язаної за вироком або рішенням суду відшкодувати таку шкоду, -
тягне за собою попередження, або накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправні роботи на строк до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.
[Кодекс доповнено статтею 51-1 згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2444-ХІ від 27.06.86 p.]
[У статтю 51-1 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]
[У статтю 51-1 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]
1. Правопорушення, передбачене коментованою статтею, є посяганням на власність. Ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок злочину підприємствам, установам та організаціям або громадянам може призвести до того, що ця шкода не буде відшкодована, а кошти, які повинні надійти у відшкодування цієї шкоди, не зможуть бути вчасно використані. Потерпілий у зв’язку із цим може зазнати додаткових збитків.
2. Умовою застосування коментованої статті є наявність факту заподіяння майнового збитку злочином. Свідоцтвом цього може бути тільки обвинувальний вирок суду, що вступив у законну силу, і є прямою вимогою ст. 62 Конституції України. Відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди є обставиною, що пом’якшує покарання за вчинення злочину. Стаття 28 Кримінально-процесуального кодексу України встановлює, що особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. Закриття справи внаслідок зміни обстановки, у зв’язку з дійовим каяттям, з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, із застосуванням примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки або із закінченням строків давності не звільняє особу від обов’язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальних збитків, завданих нею державним, громадським організаціям або громадянам. Цивільний позов може бути пред’явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства. За наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода, або понесені витрати закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані вжити заходів до забезпечення Цивільного позову. Прокурор пред’являє або підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров’я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права. Відповідно до положень статей 334, 335 Кримінально- процесуального кодексу України у мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків, якщо злочином завдана матеріальна шкода, або понесені витрати закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину. Що стосується виправдувального вироку, то при його винесенні цивільний позов не може бути задоволений. У його задоволенні може бути відмовлене або він може бути залишений без розгляду. Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.