Сини Великої Ведмедиці

— Мене дивує, що ви більше не потрібні Фредді, — звернувся Шеф де Лю до начальника раурайтерів. — Адже кордони резервації майже не охороняються. А дакоти голодують і можуть повстати.

— О mon dieu, голод знесилює людей, мій червоношкірий брате, а сіу остаточно переможені. Кривавий Томагавк править ними за Допомогою револьвера, і вони тихенько сидять у своїх наметах, хоч, може, їхні серця й шлунки неспокійні. Відпочиваючого Бізона немає тут, хто ж їм допоможе, та й куди вони підуть? Отже, вони мусять коритися Фредді. Він знає це і відправляє своїх друзів, бо вони йому більше не потрібні. Він ingrat et vilain — невдячний і підлий.

Джонні відніс окости і більше не наливав. Його мало цікавили відвідувачі, що не збирались платити. Згодом він кивнув Шефові де Лю і вдруге подався з його документом.

— Тепер Чарлі, певно, вже на місці, — висловив він припущення.

Цього разу Джонні довго не було. Повернувся він не сам. Разом з ним з'явилися озброєні індійці. Поволі, з підкресленою гідністю у ході і поставі голови, пройшов перший з них у двері і сів на лаві за великим столом напроти Тобіаса і Токай-іхто. Голову чоловіка прикрашав убір з орлиних пер, низько насунутий на лоб. Риси обличчя були типовими для дакоти: бронзовий колір шкіри, орлиний ніс, випнуті вилиці. Його особиста прикмета — маленькі очі, якими він весь час кліпав, і широке низьке чоло. Токай-іхто знав цього індійця. Це був Кривавий Томагавк. Чи начальник поліції і собі впізнав Токай-іхто, чи виснажений ув'язненням і хворобою чоловік видався йому незнайомим — лишилося невідомим. Кривавий Томагавк лише коротко привітався з Токай-іхто.

Слідом за начальником поліції з'явилась якась дуже дивна постать. Це був молодий індієць, тонкий, довготелесий; риси його обличчя свідчили про повну відсутність ро-чуму. На ньому був циліндр і блакитна уніформа з золотими китицями й галунами. При боці висіла довга шабля, в руці він тримав гарапник із срібною голівкою, кумедно хизуючись ним. Він покрутився біля столу, думаючи, що «правив на всіх захоплююче враження, і перший розтулив рота, хоча, за індійськими звичаями, це вважалось великим зухвальством з боку такого юнака.

— Токай-іхто! — сказав він. — Як ти тут опинився? Ти теж уже почав пити бренді!

— Замовкни ти, зубоскале! — сердито гримнув Крива-ний Томагавк і вказав нечемному на другий стіл, за яким грали у карти вершники.

Тим часом увійшло ще чотири індійці, а серед них і Шонка. Тобіас, що бачив цю людину лише один-єдиний раз у житті за святковою вечерею в наметі Токай-іхто після полювання на бізонів, теж відразу впізнав його. Тоді він тільки крадькома кидав на Токай-іхто погляди, сповнені зненависті, а тепер дав повну волю своїм почуттям, не приховуючи своєї злоби. Він сів біля Кривавого Томагавка і невідривно, з викликом дивився на Токай-іхто. Але його погляд наштовхнувся на замкнутість дакоти, як на непроникну стіну.