Пригоди в оргазмотроні
- Автор: Тернер Крістофер
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-512-4
- Переводчик: Назар Агаджанян
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Пригоди в оргазмотроні». Краткое содержание книги:
Книжка британського дослідника Крістофера Тернера в деталях простежує інтелектуальну історію Райха у різних контекстах: становлення психоаналізу та університетське життя студентів в Австрії після Першої світової війни; формування нацизму в Німеччині та його розповсюдження Європою у 1930-х роках: настрої, страхи, інтелектуальні пошуки, розчарування, шлях вічного емігранта, неймовірна популярність, знищення наукового доробку Райха американською владою, суд, арешт, смерть у камері за кілька днів до звільнення. У цій біографії — непересічна особистість, неординарний науковець, роботи якого виходять за межі наукових канонів та знаходяться у сірій зоні між наукою та псевдонаукою.
Райх запевняв, що Гітлер цілеспрямовано експлуатував сексуальні апетити народу у своїй пропаганді і що він, як психоаналітик, бачив ці маневри наскрізь. Зробивши з євреїв та комуністів цапів-відбувайлів для усіх бід Німеччини, Гітлер підняв самооцінку нації; перших він зрівняв з другими, ідентифікувавши більшовицьку Росію як «світове єврейське підпілля» і як вселенську небезпеку встановлення епохи проміскуїтету. Наголос Гітлера на необхідності оберігати расову «чистоту крові», на думку Райха, дуже подобався його прихильникам, які підсвідомо й іпохондрично боялися сифілісу (у медичних колах ходили чутки, що Гітлер — сифілітик); а те, що він вдавався до публічної критики їхнього релігійного звичаю обрізання, будило в людях підсвідомий страх кастрації.
Одночасно експлуатуючи сексуальні тривоги й апетити народу, писав Райх, Гітлер не забував і компенсовувати своїм підданим їхній сексуальний ентузіазм, забезпечувати їх насолодозамінниками у формі шаленства нацистських видовищ; їм шили уніформи крикливого кольору, водили парадами зі смолоскипами, виголошували шовіністичні промови, кожна з яких несла в собі заряд еротизму, який зближував слухачів із фюрером і, тим паче, із самою, власне, нацією. (У написаній ним біографії Гітлера, яка вийшла у світ 1995 року, Йоаким Фест розповідає про «копулятивний характер публічних виходів Гітлера». «Він грав на публіці, як на здоровенному органі, — пригадує один із його учасників, — зриваючи усі гальма, дозволяючи слухачам біснуватися та кричати, сміятися та плакати. Але той потік енергії неминуче розтікався у двох напрямках, аж допоки самозаймиста хвиля перемінного потоку не поєднувала промовця й слухачів в одне ціле”».){243} Одвічно впертий Райх присвятив один із розділів своєї книги про фашизм символізму тоді всюдисущої свастики, яка, на його думку, підсвідомо представляла два переплетені в статевому акті людські тіла.
Геній Гітлера, як вважав Райх, полягав у тому, що той був не просто реакціонером, як стверджували його критики-комуністи. Своєю обіцянкою здійснити тотальний переворот соціальної системи, починаючи з її верхів, Гітлер вдовольнив як і заколотні заклики мас до змін, так і індоктриноване їм бажання владарювати. Тож більшість пішла за Гітлером, а не за комуністичною партією, писав Райх, тому що боялися свобод, які обіцяла справжня (комуністична) революція, у якій вони, не будучи абсолютним сюзереном, мали б перейняти на себе тотальну відповідальність за свою долю. Райх вважав, що лише «генітально задоволені» були здатними виконати цей екзистенціальний стрибок у темряву.
Райх проклинав те, як вузько Німецька комуністична партія зосередилася на питаннях економічних, через що, на його думку, люди і не розгледіли істинної сутності фашизму. Він критикував її представників за ігнорування сексуального питання, просування якого ще за берлінських часів призвело до значної маргіналізацїї його персони. Райх не втрачав віри у «привітне й безперешкодне ставлення пролетаріату до сексуальності», яка, на його думку, була ще незайманим ресурсом революційної енергії. Книга є маніфестом Райхових сумнівних переконань часів його роботи у Секс-Полі. У ній Райх натякав, що якщо б все відбулося за його сценарієм, себто якщо б комуністи працювали над елімінацією сексуальних обмежень, то маси не привели б Гітлера до влади.
Райхів образ нацистів як секс-пуританців став домінантним стереотипом на наступні десятиліття. Однак історики-ревізіоністи, зокрема Даґмар Герцог, показали світові, що як тільки нацисти розтрощили «єврейський» рух за сексуальні реформи, намагаючись не втратити публічної привабливості, вони прийняли і безліч їхніх поглядів та аргументів. І справді, фашистське бачення сексуальної свободи було дещо не до вподоби й декому зі самих нацистів. 1933 року один із фашистських критиків сексуальної вольності написав, що «велика пропорція фольк-товаришів, чоловіків та жінок сьогодення, притримуються позиції за підтримку тотальної “вільної любові”, любові без будь-яких гальм, себто любові, яка, по суті, й любов’ю не є, а радше начисто тваринницькою активацією сексуального інстинкту»{244}. 1938 року ще один нацист, лікар Фердинанд Гоффман, стверджував, що в Німеччині на рік використовуються 72 мільйони презервативів і що лише 5 % наречених були незайманими. «Не варто плекати двояке ставлення до єврейського питання, — застерігав він, — і неприпустимо проклинати єврея за його політичні, економічні та гуманістичні маніфестації, а самим тишком-нишком, для власної зручності, зберігати та користуватися звичаями, які він пропонував до практикування в царині любовного та статевого життя».