Пригоди в оргазмотроні

Дев’ять десятих усіх аналітиків, які практикували в Німеччині та Австрії, уже покинули країни до березня 1938 року — дати входження нацистського маршу до Відня. Нацисти почепили свастику на фасад будинку, в якому жив Фрейд, а Анну Фрейд забрали на допит у гестапо. Фрейд писав у своєму щоденнику: «Прощавай, Австріє»{235}. Йому було 81, і остання стадія раку висмоктала з нього всі сили; штурмовики якраз грабували його квартиру, коли Ернест Джонс прийшов на порятунок. На те, щоб переконати Фрейда та його оточення виїхати з країни, Джонсу знадобилося п’ять днів. Ті, що залишилися, загинули у таборах; чотири із п’яти Фрейдових сестер померли в Аушвіці.

Перлз покинув Берлін невдовзі після Райха. Навесні 1933 року він, маючи зі собою лише 100 марок, захованих у запальничці, дістався Голландії. Його дружина, аналітик Лора Перлз пригадує: «Останні декілька наших ночей у Берліні ми провели в різних місцях. Людей витягували з їхніх ліжок у період між 3 та 4 ранку — не лише євреїв, але й людей, що були причетними до будь-яких лівих або ж комуністичних рухів». Перлз поїхав до Лондона, аби побачитися з Ернестом Джонсом, який відправив його до Південної Африки. Разом із Вульфом Сачем, ще одним заповзятим райхівцем, Перлз започаткував товариство психоаналітиків у Йоганнесбурзі. Старша сестра Перлза Ґрета не втекла й загинула в концтаборі, як і сестра Лори Перлз — разом з усією сім’єю.

Едіта Джейкобсен була однією з небагатьох аналітикинь, які залишилися в Берліні, нібито аби приглядати за своєю старенькою матір’ю; у жовтні 1935 року її спіймали в народному парку за тим, що вона допомагала розвантажувати цілу вантажівку антинацистської літератури, й заарештували за участь у «Новому початку» — німецькому підпільному русі, який очолив колишній суперник Райха у справах сердечних Карл Франк. Гестапо допитувало Едіту про її пацієнтів та їхнє статеве та політичне життя, і, попри її мовчання, одного з цих них пізніше вбили нацисти. За свої антинацистські діяння (вона написала психоаналітичну роботу, в якій описала досвід свого ж перебування за ґратами, — «Спостереження за психологічним ефектом позбавлення волі політичних в’язнів-жінок») Джейкобсен провела два роки у в’язниці Лейпцига, перш ніж 1937-го її тимчасово випустили для проходження стаціонарного лікування; з допомогою Отто Феніхеля вона виїхала до Праги, а згодом і до Америки{236}.