Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути
- Автор: Иойриш Наум Петрович
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Жанр: Здоровье
Электронная книга - «Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути». Краткое содержание книги:
Значний інтерес становить розділ «Експресний метод одержання бджолиного меду», в якому висвітлено багаторічні дослідження автора по здобуванню різних полівітамінів і лікарських сортів меду за відповідними рецептами.
В книзі докладно описується лікувальне застосування меду при ряді захворювань (ревматизм, неврити, невралгії, базедова хвороба та ін.), а також найновіші методи введення в організм хворого апітоксину з лікувальною метою.
Автор пропонує оригінальний метод одержання чистого апітоксину (бджолиної отрути) без пошкодження бджіл.
Книга розрахована на масового читача.
Луговий мед — золотисто-жовтого, іноді жовто-коричневого кольору, приємного аромату і доброго смаку. Луговий, або так званий збірний, мед бджоли роблять з нектару різних лугових квітів.
Люцерновий мед — бджоли збирають його з лилових або фіолетових квітів люцерни посівної (Medicago sativa L.). Свіжовідкачаний люцерновий мед має різні відтінки: від безбарвного до янтарного, швидко кристалізується, набуваючи білого кольору і нагадуючи своєю консистенцією густі вершки. Цей мед має приємний аромат і специфічний присмак; він містить 36,85% глюкози і 40,24% левульози. З 1 га квітучої поливної люцерни бджоли збирають нектар, з якого виробляють 380 кг меду.
Малиновий мед — ясного, білого кольору, з дуже приємним ароматом і чудовим смаком. Стільниковий мед з малини має ніжні смакові якості і ніби тане в роті. Цей мед бджоли роблять з нектару квітів лісової і садової малини (Rubus idaeus L.), яка росте скрізь у лісах і плодових садах нашої великої Батьківщини. Особливо багато малини в лісах Сибіру, Приуралля, Кіровської, Горьковської та багатьох інших областей. Малина у нас широко розводиться і займає значне місце серед плодово-ягідних насаджень. Коли цвіте малина, то бджоли пролітають мимо інших квітів медоносних рослин, не звертаючи на них уваги. Завдяки тому, що квітка малини перевернута вниз, бджола, висмоктуючи нектар, перебуває ніби під природним навісом або зонтиком і може працювати навіть під час дощу. З нектару, зібраного з 1 га квітучої лісової малини, бджоли виробляють 70 кг меду, а з 1 га садової малини — 50 кг меду. Малиновий мед містить 33,57% глюкози і 41,34% левульози.
Маточниковий мед — бджоли збирають його з синьо-фіолетових квітів однорічної ефіроолійної рослини маточника (Dracocephalum moldavica L.), що росте в дикому вигляді на Кавказі, Алтаї, в Українській РСР, Криму та інших районах країни. Маточниковий мед ясний, прозорий, має хороший аромат і смак. Маточник є дуже цінною медоносною рослиною, бо містить значну кількість високоцукристого нектару з лимонним запахом. З 1 га квітучого маточника бджоли збирають 290 кг меду.
Мед з квітів собачої кропиви — ясно-золотистого кольору, (що нагадує колір соломи), з легким ароматом і специфічним добрим смаком. Бджоли збирають його з блідо-фіолетових квітів собачої кропиви, або серцевої трави (Leonurus Cardiaca L.), яка росте скрізь по пустирях, на звалищах, біля куп сміття тощо. На кожній рослині нараховується понад 2500 квітів, зібраних у густі грона; ці квіти виділяють багато високоцукристого нектару. Собача кропива є цінною медоносною рослиною, яку охоче відвідують бджоли у всяку погоду.
Мелісовий мед — має чудові смакові якості. Бджоли роблять його з нектару ясно-фіолетових або рожевих квітів з сильним запахом меліси, або лимонної м'яти (Melissa officinalis L.), яка часто трапляється в дикому вигляді на Кавказі і в Криму, а також розводиться в Українській РСР (як лікарська і парфюмерна рослина). З 1 га квітучої меліси бджоли збирають 150 кг меду.
Морквяний мед — темно-жовтого кольору з приємним ароматом. Бджоли роблять його з нектару запашних білих квітів у зонтикоподібних суцвіттях дворічної культурної рослини — моркви (Daucus Carota L.).
М'ятний мед — бджоли роблять його з нектару запашних квітів багаторічної ефіроолійної і пряної рослини м'яти холодної (Mentha piperita L.). М'ята холодна широко культивується в Радянському Союзі і дає багаті збори доброго меду. Мед із м'яти має янтарний колір і приємний аромат м'яти.
Огірочниковий мед — бджоли виробляють його з нектару великих красивих блакитних квітів огірочника (Borrago officinalis L.) (синонім: огіркова трава), який розводиться у нас як цінний медонос і лікарська рослина. Огірочниковий мед прозорий, ясний і має приємний смак. З 1 га квітучого огірочника бджоли збирають 200 кг доброго меду.
Ожиновий мед — бджоли роблять його з нектару красивих квітів дуже поширеної в СРСР кущової рослини ожини (Rubus caesius L.). Ожиновий мед прозорий, як вода, і має приємні смакові якості. З 1 га квітучої ожини бджоли збирають 20 кг меду.
Осотовий мед — білого кольору, приємного аромату і смаку. Цей першосортний мед бджоли роблять з нектару, який вони збирають з численних фіолетово-червоних квітів бур'яну — осоту жовтявого (Cirsium oleraceum Scop.).
Падевий мед — бджоли роблять його не з нектару квітів, а переважно з екскрементів комах: трав'янистих вошей або попелиць (Aphidinae), червеців (Cocsidae), листоблішок (Psillidae) тощо. Ці комахи живляться соками рослин, а викидувані ними у вигляді рідких солодких крапель екскременти падають униз з листя дерев; тому вони й дістали назву паді.
Про падь було відомо вже в глибокій давнині. Так, наприклад, природодослідник Пліній припускав, що падь (медяна роса) падає з зірок; таке уявлення було загальноприйнятим протягом багатьох століть. Хімічні аналізи показали, що падь дуже відрізняється від квіткового нектару. Встановлено, що коли нектар квітів складається майже виключно з цукру, то в паді близько 70% азотистих речовин і декстрину. Падевий мед звичайно темного кольору, тягучий, часто неприємного смаку і має слабкий аромат. Досліди показали, що падевий мед порівняно з квітковими медами має незначні бактерицидні властивості.
Падевий мед, якщо залишити його у вуликах у вигляді осінньо-зимового корму для бджіл, викликає їх загибель. В. Темнов, В. Чистов і Н. Силіцька та інші автори схильні пояснити шкідливе діяння падевого меду на бджіл великим вмістом у ньому мінеральних солей.
Пастернаковий мед — належить до ясних медів з добрими смаковими якостями. Бджоли роблять його з нектару великих жовтих квітів дворічної рослини пастернаку городнього (Pastinaca sativa L.), що росте в дикому стані в Поволжі і Башкирській АРСР. Є літературні дані про те, що в Башкирській АРСР щодо зборів меду пастернак є другим медоносом після липи.
Померанцевий мед — один з найкращих сортів меду. Має чудовий аромат, що нагадує запах цитрусових квітів і надзвичайно приємний смак. Бджоли роблять його з квітів цитрусових рослин — мандаринів, лимонів, апельсинів, які ростуть в Абхазії, Аджарії, Грузії.
Радіоактивний мед — Давно встановлено, що різні сорти меду відрізняються між собою не тільки кольором, специфічним ароматом і смаком, але й хіміко-біологічним складом та лікувальними властивостями. Встановлено також, що хімічний склад меду частково залежить від квітучих медоносних рослин, з яких бджоли збирають нектар, і навіть від грунту, на якому медоноси росли. Видатний французький хімік Ален Кейлла, який багато зробив для вивчення мінерального складу меду, в 1908 р. довів, що деякі сорти бджолиного меду містять радій. Скляні трубочки з медом, старанно загорнуті в непрозорий чорний папір, ставилися на світлочутливі фотографічні пластинки; приблизно через місяць на деяких пластинках були відмічені невеликі зображення, одержані внаслідок випромінення радію (радій від лапінського слова радіус — промінь). Це відкриття становить винятковий інтерес, бо запаси радію в земній корі зовсім незначні: його в 25 000 раз менше від золота, в 12 млрд. раз менше від магнію і в 16 млрд. раз менше від кальцію. Медичне значення радіоактивного меду величезне, особливо в зв'язку з застосуванням радію при лікуванні злоякісних новоутворень (рак, саркома і т. д.)[15].
Ріпаковий мед — білуватого, іноді жовтуватого кольору, приємного аромату і нудно-солодкий. Мед дуже густий, швидко кристалізується, погано розчиняється у воді, але при тривалому зберіганні швидко закисає. Бджоли роблять ріпаковий мед з нектару жовтих квітів чудової ефіроолійної рослини ріпаку (Brassica Napus L. var. oleifera D. C.). За літературними даними, одна бджолина сім'я приносила за день близько 8 кг ріпакового меду. З 1 га квітучого ріпаку бджоли збирають 50 кг меду.
15
У 1934 р. подружжя Ірен і Фредерік Жоліо-Кюрі вперше добули штучні радіоактивні атоми. Тепер добувають значні кількості радіоактивних елементів (фосфор, кобальт та ін.), які широко застосовуються в медицині, біології, сільському господарстві тощо.