Бабин Яр: Критичні питання та коментарі
- Автор: Тидеманн Герберт
- Год: 1994
- Язык: украинский
- Год: Ernst Gauß (Hg.) Grundlagen zur Zeitgeschichte, Grabert-Verlag
- Переводчик: Виталий Крюков
- Жанр: История
Электронная книга - «Бабин Яр: Критичні питання та коментарі». Краткое содержание книги:
Книга Герберта Тідеманна «Бабин Яр: Критичні питання та коментарі» разом із працею Удо Валенді «Бабин Яр — ущелина з 33 771 убитими жидами?» (Babi Jar — Die Schlucht „mit 33.771 ermordeten Juden“?) на сьогоднішній день є найбільш відомими і ретельними дослідженнями історії Бабиного Яру. На жаль, вітчизняні науковці-історики не прагнуть розібратися в тому що насправді відбулося в урочищі Бабин Яр за часів ІІ-ї світової війни та в епоху сталінських репресій.
Передмова перекладача
Дана стаття була опублікована у збірнику Ернста Гаусса Основи новітньої історії, виданої в 1994 році видавництвом Граберт-Ферлаг у м. Тюбінген, Німеччина. Вільний продаж цієї книги в Німеччині досі заборонено. Перекладач висловлює щиру подяку швейцарському автору Юргену Графу1 і бельгійському книготорговцю Зигмунду Фербеке, який надіслав мені цю чудову книгу. Незважаючи на деяку тенденційність статті, вона буде цікава всім любителям сучасної історії, тим більше що про ревізіоністські погляди на цю проблему мало що відомо. Переклад статті дещо скорочено.
Мені, з іншого боку, довелося доповнити статтю кількома примітками, що стосуються тих аспектів історії Бабиного Яру, які не могли бути відомі німецькому автору більше 9 років тому. Вони позначаються цифрами в дужках і наведені в кінці статті. Хотілося б, щоб ця стаття підхльоснула дійсно незалежне і вільне вивчення цієї трагедії, яке багато в чому змогло б допомогти поліпшенню взаєморозуміння між нами, східними слов'янами, з нашими німецькими сусідами.
Віталій Крюков, Київ, 2003
· Звідки Кнопп дізнався про великі порожні зали, в яких ще живі люди провели ніч? [66] У Бабиному Яру приміщень не існувало. І чому немає жодного свідка цих походів — до "залів", потім назад, до місця страти?
10. Професор д-р Вольфганг Бенц: [67] У яру
"[…] знаходилося 3 групи стрільців, в цілому близько 12 стрільців. […] Вони ставали по одному за кожним жидом і вбивали їх пострілами в потилицю".
· Постріл в потилицю був улюбленим методом вбивства в ГПУ, НКВД, КДБ і Штазі!19
11. 18 лютого 1946, радянський обвинувач Смирнов заявив на МВТ: [68]
"За неповними даними у Києві понад 195 тисяч радянських громадян були замучені до смерті, розстріляні і отруєні в «душогубках», зокрема в Бабиному Яру більше 100 тисяч чоловіків, жінок, дітей і людей похилого віку."
· Яким чином ця версія узгоджується з різними свідченнями очевидців?
· Можливо комуністичний режим сфабрикував ці звинувачення для того щоб провину за свої масові вбивства перекласти на німців?
· Тут приходять на згадку близько 10 тисяч українців вбиті у Вінниці совєтами пострілами в потилицю і кинуті в братські могили [69], як і інші масові вбивства.
12. Н. Ф. Петренко і М.Т.Горбачова свідчили: [70]
"[…] Німці кинули до могили немовлят разом з убитими і пораненими батьками та поховали живцем. "[71]
· Докази? Інформація стосовно місця, дати і т. д.?
13. У книзі Кларка ми читаємо: [72]
"Німецькі танки після окупації гуркотіли у великому жидівському кварталі, висаджуючи в повітря все живе що потрапляло на очі, а потім спалюючи жидів живцем в палаючих будівлях і вбиваючи їх у лісах над викопаними жертвами масовими могилами, в той час як деяких жидів прив'язували до дерев і розстрілювали або заколювали багнетами".
· Докази? Свідки?
· Час, необхідний майбутнім жертвам щоб викопати масові могили?
· Місце? Дата?
· Для чого потрібна тривала процедура прив'язування до дерев?
· Якщо у місті був великий жидівський квартал, чому жидів не зібрали там і не відвели, замість примушувати їх марширувати багатьма колонами у північно-західній Київ і тим самим примножувати багатьох свідків цієї акції — свідків, яких, однак, потім загадково не знайшли?20
14. У своїй книзі, виданій в 1987 році в Ізраїлі, Лені Яхіль писала: [73]
"30 тисяч жидів зібрали [в Києві] доставили в ліс і вбили протягом двох днів".
· Лені Яхіл не називає свідків, а також не дає пояснень та/або даних про те, як можна було зібрати і привести більш ніж 30000 чоловік протягом декількох годин, щоб тисячі людей цього не помітили і не виступили свідками.
· Яхіль вказує місце вбивства — ліс. Значить, це не яр? Який ліс? Докази? Фотографії з повітря?
15. Як зазначалося в розділах 4 і 6, жидів Києва і околиць плакатами поінформували, що їм необхідно зібратися з усіма своїми речами в певному місці. Плакат з’явився лише за день до збору.
Цей організаційний момент має ключове значення і повинен бути вивчений більш уважно, оскільки відповідними міркуваннями можливо скористатися mutatis mutandis (з відповідними змінами) для всіх інших версій різанини.
Плакат був надрукований російською, українською та німецькою мовами і нібито проголошував [переклад німецького тексту]: [7]
«Всі жиди міста Києва і його околиць повинні з’явитися у понеділок 29 вересня до 8-ї годині на ріг вулиць Мельника і Доктерівській (біля кладовищ). Взяти з собою документи, гроші і коштовності, а також теплу одежу і т. д… Кожен, хто не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний. Кожен хто увірветься в залишені помешкання або привласнить собі речі, буде розстріляний»
Основні питання:
· Чому не зазначений орган влади, що його видав?
· Ім'я та посада начальника, що його підписав?
· Дата видання?
Щодо тексту німецькою мовою:
· О 8 годині ранку або вечора? "До" 8-ї години?
· Оригінальний німецький текст був надрукований з "oe", "ае" і "сс' замість 'ö','ä' і 'ß'. Невже друкувальний станок 6-ї армії не мав умляутів в своїх шрифтах?
· Вулиця "Доктерівська" написана неправильно. Вулиця називалася "Дегтярівська".
· Вулиця "Мельника" написана неправильно — її правильна назва "вулиця Мельникова".
· Чому в німецькому тексті написано «на кладовищах» в множині, до того ж з неправильним німецьким прийменником?. Російською мовою йдеться лише про одне кладовище.
· Енциклопедія Голокосту [5] стверджує, що метою наказу було "переселення". Що стало джерелом такого твердження? Адже плакат не має жодної згадки про таке [7].
· Що означає "знайдені в іншому місці"? Коли люди сходяться на визначене місце звідсіля, скрізь — "в іншому місці".
· Наскільки ймовірне, що цю недбалу роботу виконали військовий відділ пропаганди і армійська типографія?
Щодо російського тексту:
· Вжитий щодо жидів термін "жиди" в російській мові є презирливим жаргоном. Яких результатів можна очікувати, коли навіть заклик зібратися не провіщає нічого доброго? Чи німці свідомо йшли на ризик у тому що значна частина жидів не з'явиться і заховається? Можливо, вони навіть передбачали, що в такому доведеться припинити бойові дії і задіяти свої збройні сили для їх пошуку?
· Тут також назви вулиць неправильні. Більше того, відмінювання слів "вулиця" і "кладовище" обидва невірні.
· Російський текст вказує 8:00 ранку і не згадує переселення!
· У списку речей, які необхідно принести, що значить "та ін."? Хіба не існувало ризику, що через "та ін." багато жидів з’явиться на місці збору з великою кількістю багажу — з конями і возами, ручними возками і колясками, навантаженими речами — і заблокують тим самим всі вулиці Києва?
Щодо українського тексту:
· Знов-таки неправильні назви вулиць і немає натяку на мету зборів.
· Що можна подумати про тих, хто відразу після окупації Києва анонімним плакатом, раптово вивішеному за одну ніч, закликає 100 тисяч або навіть більше жидів зібратися о 8 годині ранку на розі вулиці з усім їх точно не визначеним майном, і при цьому використовує образливе для жидів слово і погрожує розстрілом?
· Яким чином це "повідомлення" могло дістатися жидів у щойно зруйнованому бойовими діями Києві та на його околицях?
· Яким чином планувалося впоратися з величезним і неорганізованим натовпом (за часом прибуття або в алфавітному порядку, наприклад)? Хтось навмисно прагнув ризику хаосу на вулицях, який окупантам сповненого партизанами великого міста був точно не потрібен?
· Яким чином ці великі скупчення людей і речей планувалося розмістити на одному кутку вулиць?
· Як можна надрукувати близько 2000 плакатів у місті, де немає електрики?
· Хто і як розклював плакати вночі, ризикуючи життям під загрозою пострілів снайперів?
· Чому жоден з численних німецьких вояків не помітив величезних натовпів, багатокілометрових колон до місця збору або плакатів (які врешті-решт вони могли прочитати!) і ніколи не згадав про ці події, навіть серед своїх близьких?
· Чому жоден з іноземних кореспондентів, яким "німецька банда вбивць" дозволила оглянути захоплений і палаючий Київ, не бачив і навіть не чув про хоча б один з уявних 2000 плакатів?
· Невже у нещодавно захопленому і сповненому небезпеки місті окупантам не було чим зайнятися, ніж створювати додаткові величезні проблеми, які, зрештою, на той час не були вкрай терміновими?
· Він [7] та інші, схоже, не помітили існування кількох досить різних версій плаката. За Райтлінгером, [74] в плакаті зазначено "протягом трьох днів", і "на переселення". За словами Л. Озерова, [75] плакат українською та російською проголошував, "7 годин". Архі-сталінський Ілля Еренбург стверджував, що збір призначений на 7 годин, [76] ще й вказав неправильні назви вулиць. А.Кузнєцов [77] (джерело плакату [78]) також не має уявлення про правильні назви вулиць, і не згадує український та німецький текст. Відповідно до Звіту про події № 128 від 3 листопада 1941 року, про переселення оголошено нібито через «настінні афіші». [79] Термін «настінна афіша» (Мaueranschlag) є досить незвичним в німецькій мові і видається більш припустимим для росіян, що говорять німецькою. [80]