Досвід коронації. Вибрані твори. Роман, повість, оповідання, есеї
- Автор: Москалець Костянтин
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: ЛА Піраміда, видавець Василь Гутковський
- ISBN: 978-966-441-109-4
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Досвід коронації. Вибрані твори. Роман, повість, оповідання, есеї». Краткое содержание книги:
Українському читачеві вперше пропонується найповніший прозовий доробок Костянтина Москальця — справжнього майстра сучасної української літератури. До книги ввійшли кращі його твори — роман «Вечірній мед», повість «Досвід коронації» і знамениті оповідання та есеї «Споглядання черешні», «Дев'ять концертів», «Сполохи» і «Нові сполохи», «Людина на крижині» та «Місяць милування місяцем».
* * *
Костянтин МОСКАЛЕЦЬ — автор поетичних книг «Думи» (1989), «Songe du vieil pelerin» («Пісня старого пілігрима») (1994), «Нічні пастухи буття» (2001) та «Символ троянди» (2001), книги прози «Рання осінь» (2000) та есеїстики «Людина на крижині» (1999), «Гра триває» (2006) і щоденникових записів «Келія Чайної Троянди» (2001). Лауреат фестивалю «Червона рута — 89» у номінації «авторська пісня» та літературних премій ім. О. Білецького (2000), ім. В. Свідзинського (2003), ім. В. Стуса (2004), ім. М. Коцюбинського (2005) та ім. Г. Сковороди «Сад божественних пісень» (2006).
* * *
В оформленні книги використано фрагменти картин Пітера Бройґеля (Старшого)
VI
Яскравого липневого дня навпроти каплиці Боїмів стоїть Господь Крішна, продаючи «Бхагавадгіту як вона є», «Джерело вічної насолоди» та календарики.
Аж тут іде г о т о в и й Троцький.
— Гаре, Крішна! — дуже ґречно і дуже голосно вітається Троцький, спираючись на столик із книгами. Втома.
— Іди, Троцький, іди, не заважай працювати, — тихо каже Господь Крішна.
Але Троцький уже прийшов.
— Ти коли виставиш к і р за гуму? — грізно питає Троцький.
— Приходь увечері під «Нектар» і я тобі виставлю м о р е к і р у, а тепер л и н я й.
— Завіруха, м'єтєль, завіруха, — співає Троцький чистісінькою білоруською мовою.
Оцінивши ситуацію, Господь Крішна хутко складає книжки в торбу, виходить із-за столика і каже:
— Р и є м о. Ти мені все п е р е с р а в.
І тут до них п і д в а л ю є готовий Бампер.
— Прив'єт, бухарі! — життєрадісно кричить готовий Бампер. — Троцький, ти коли прийдеш вікна малювати?
— Пішли вже! — спалахує готовністю готовий Троцький.
— Нє, не вже. Хочеш бухнути? Я ставлю. Ще не вечір. Ще не вже. Завтра зранку.
— Ти здурів, Бампер, — скрушно хитає головою Троцький. — Скільки разів я тобі казав: не пий так багато. І ось ти здурів.
— Чого це я раптом здурів? — замислюється Бампер.
— А того, що завтра зранку ми будемо лікуватися в лікарні, яка називається «Українські справи». Там стоятимуть крапельниці з пивом і ампули з п о р т ю ш е ю.
— Нє, я завтра не бухаю. Крішна, ти чогго такий смурний? — непокоїться Бампер.
— Тогго, що мені вас уже не наздогнати сьогодні, — меланхолійно пояснює Крішна.
— Не переживай, у нас всьо спЕреді! — горлає Бампер.
І тут перед ними зненацька виникає або ж таки утворюється «Нектар», під яким сидять дуже блідий Дем і дуже червоний Бєлов.
— Дем, здорів! — кричить Бампер. — Хочеш бухнути? Я ставлю.
Дем мовчить.
— Йому необхідно бухнути, — спокійно пояснює Бєлов. — Йому п е р е м к н у л о і він уже три години поспіль мовчить.
— Хто поспіль піде в гастронім?! — кричить Бампер. — Ми будемо поспіль рятувати Дема чи ні, поспіль я вас?
— Бампер, не кричи, — тихо каже Господь Крішна. — Я сходжу, хіба не кричи.
— Малчать, я вас поспіль спрашиваю! — несамовитіє Бампер.
— Давай б а б к и, — зітхає Крішна.
Бампер дістає б а б к и і починає рахувати. Бабок дуже багато, виходить по три фляшки п о р т ю ш і на писок. Бєлов і навіть Троцький перезираються — це занадто, але вже пізно.
— Дем, не журись! — вимахує руками Бампер. — Ти талановитий митець, тобі не можна багато поспіль смуріти. Твої картини висять у музеї українського мистецтва у Нью-Йорку, шляк би його трафив, поруч із Далі і Пікассо, ти геній, Дем, ти не те, що якісь там троцькі, які вже два тижні поспіль обіцяють повалювати мені мікна, ти неймовірний талант, хочеш, я поспіль стану перед тобою на коліна, жеби ти тіко не смурів? Поспіль?
— Я мушу зауважити, що Пікассо і Далі поспіль не були українцями, — втручається Бєлов.
— Як то поспіль: не були? — спантеличено перепитує Бампер. — То будуть! Усі поспіль будуть українцями, рано чи пізно, в тім числі й ти, москалю франсуватий, хоч ти того й не хочеш поспіль!
— І всі будуть поспіль висіти, — додає Троцький.
— Нє, Троцький, ти мене дістав, мовчи, ти ні х е р а не розумієш, хіба пистиш як Троцький, — іритується Бампер.
До них підходить Ромко.
— Вітаю добірне товариство, — каже Ромко. — Хто тут ображає Бампера?
Ромкові зробили операцію і він тепер не бухає, але під «Нектар» навідується регулярно.