Пелле Безхвостий у школі
- Автор: Кнутссон Йоста
- Серия: Pelle Svanslös #7
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Юніверс
- ISBN: 978-966-8118-74-6
- Переводчик: Галина Кирпа
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Пелле Безхвостий у школі». Краткое содержание книги:
Цього разу Пелле випаде побувати у справжній школі на справжньому уроці і вчинити там справдешній переполох, а також трохи повчитися в котячій школі. І не тільки повчитися, а й спробувати себе в ролі вчителя. А ще встигнути побувати в Копенгагені і зробити багато добрих справ.
Звісно ж, і в цій книжці не обійдеться без підступів котів-лиходіїв на чолі з тим-таки рудим Монсом, якому весь час хочеться влаштовувати пастки для довірливого Пелле. Та Пелле завжди щастить дотепно, з гумором вийти зі скрутної ситуації, та ще й пошити в дурні своїх кривдників.
Це також було летовище. Тут майоріли червоні стяги з білими хрестами.
«Який у них святковий вигляд, — подумав Пелле. — Цікаво, я в Єгипті, в Китаї чи в Ісландії?».
Він рушив уперед і скоро вже переконався, що прилетів до великого міста. Очевидно, до якогось веселого міста.
Зроду Пелле не бачив такого моря знамен і такої маси радісних людей. Сяяло сонце, а прохолодні літні вітри освіжали вулиці.
Трамваї були мусянжової барви й геть набиті людьми. О, люди товпилися не лише в трамваях, вони висіли й на сходинках за дверима. І велосипедів там було вдосталь — чорних, з високим кермом, а велосипедисти їздили з випростаними спинами — чисто вам виряджені лакеї.
«У нас велосипедисти так спин не випростують», — подумав Пелле й завернув за ріг будинку ліворуч. Там він наткнувся на якогось кота чорної-пречорної масті з білою манишкою на грудях і білими лапами.
Дев’ятий розділ
Єспер у Копенгагені
Чорний кіт проторохтів довгий потік пишномовних слів, з яких Пелле мало що втямив. Проте він вважав за краще відповісти, тож мовив:
— Авжеж. Та однак я йшов правильно.
— Он як, то ти швед, — сказав кіт. — Ти, любий dreng,[1] швед.
— Наймит? — перепитав Пелле. — Е ні, я міський кіт і мешкаю в оселі, хоча знаю деяких котів, яких можна було б назвати наймитами. Наприклад, Мурре зі Скуґстібле. Він завжди пахне хлівом.
— Послухай-но мене, — сказав чорний кіт добірною шведською мовою. — Моя мама народилася в Мальме, тож і я трохи вмію по-шведському. A dreng у перекладі з данської означає хлопчик. У цій країні ми маємо правосторонній вуличний рух, цебто ти до рогу йшов неправильно.
— То виходить я в Данії? — здивувався Пелле.
— Ти мене насмішив, — засміявся кіт. — Невже не знаєш, де ти є?
— Ну, тепер, як ти сказав, то знаю, — відповів Пелле. — Але досі сумнівався, чи я в Японії, чи в Гренландії.
— Усе-таки в тебе курячий розум, — сказав чорний кіт і трохи позадкував. Здається, він щось запідозрив.
— Може, й так, — згодився Пелле, — але ж я прилетів сюди в накритому кошику. — І він розповів котові все, як було. — Якби ти знав, який я радий, що опинився в Данії, — завершив свою розповідь Пелле.
— Так, я тебе розумію, — відповів кіт, — адже в цій невеличкій країні кожен мріє побувати. Особливо тепер, коли ми позбулися котів-чужинців.
— Яких це котів-чужинців? — спитав Пелле.
— О, кілька років тому до нашої невеличкої чарівної країни прибула ціла орда незграбних, бридких, дурних і потворних котів. Вони тільки вчиняли бійки і нахабно з’їдали нашу салаку чи наші flöde.[2]
— Вибач, — перебив його Пелле, — але, здається, поплавець використовують тоді, як ловлять рибу. Принаймні, так робиться у нас у Швеції.
— Flöde — це вершки, — вів далі кіт. — До речі, ці данські flöde таки непогані.
— То ви спекалися тих лихих котів? — спитав Пелле.
— Так, нарешті спекалися, — відповів чорний кіт.
— А як? — поцікавився Пелле.
— Дуже довго розповідати, — відповів кіт. — У кожнім разі вони тепер далеко, і нам треба пильнувати, щоб знов не повернулися. Та біда в тім, що кілька данських котів, ставши на їхній бік, допомагали чужинцям здіймати колотнечу. Ми називаємо їх кіссінґами[3] і, на своє щастя, майже всіх половили, хоча один і досі на волі. Його звати Серен Серенсен.
— А тебе як звати? — спитав Пелле.
— Єспер, — відповів кіт і зі скрипом позіхнув.
— А мене Пелле, — відрекомендувався Пелле.
— А те, що я розповів, тобі може згодитися, — мовив Єспер. — І дослухайся до моєї поради: якщо здибаєш десь Серена Серенсена, то будь із ним обережний.
— Напевно, він схожий на лиходія Монса, — сказав Пелле.
— Ти, може, хочеш трохи оглянути місто? — спитав Єспер.
— Залюбки, — зрадів Пелле. — Мені кортить побачити ті flöde, чи як ти там казав звуться по-вашому вершки?
Десятий розділ
Пан Расмусен, королівський придворний постачальник
— Це головна вулиця, що зветься Стрегет, — сказав Єспер. — Вона в’ється, мов гадюка, поміж площею Ратуші та Новим Королівським Майданом.
— А та гадюка часом не кусається? — спитав Пелле.
— Та ні, — відповів Єспер. — Але гляди, щоб люди не відтоптали тобі пальців.
— Що то там за крамничка? — поцікавився Пелле.
1
Слова dreng — хлопчик (данською) і dräng — наймит (шведською) звучать майже однаково. (Тут і далі примітки перекладача).
2
Слова flöde (данською) — вершки і flöte (шведською) — поплавець звучать майже однаково.
3
Тут вигадане слово кіссінґ асоціюється з прізвищем Квіслінґ, що в роки Другої світової війни став зрадником норвезького народу. Відтоді Квіслінґ є символом зради.