Сліпий василіск

— …Лic-Лановий був, імовірно, неабиякою особистістю. Всі, з ким я спілкувався, згадують про нього по-різному — хтось вважав його буркуном і самітником, хтось — веселуном і лідером. Хтось — ледарем, хтось — першокласним працівником. Крім того, він непогано малював… — Дим запнувся, згадавши тінь чужої радості, втілену в простенькому малюнку. — Так, найближчою йому людиною був молодший брат, Альк. На заробітках брати познайомилися з компанією молодих людей, які запропонували їм спробувати кращого життя — без турбот і небезпек, без ніяких вовків. Коли брати зрозуміли, що це за краще життя й у кого воно — обоє злякалися, але Ліс переборов страх, а Альк — ні. Ліс подався разом із новими знайомими; з першого походу він повернувся приблизно через місяць — був дуже збуджений, упевнений у собі, заманював Алька із собою і запевняв, що незабаром усі, хто хоч настілечки себе поважає, проміняють це скотське існування… так, саме в таких висловах… це скотське існування на нормальне життя. Альк усерйоз збирався піти з ним, але в останній момент з якихось причин передумав… Цього разу Ліс був відсутній із півроку, Альк брехав знайомим і родичам, що брат на заробітках десь у глухому селищі… а для себе вирішив, що, напевно, нове життя дуже сподобалося Лісу, і він більше не повернеться. Але він помилився — Ліс повернувся, був він чимось наляканий і пригнічений, але жах у Алька викликав не душевний стан брата, а те, що брат був острижений, повністю і по-варварському, хоча, очевидно, достатньо давно. Ліс кілька днів прожив на сіновалі, де Альк ховав його від сторонніх очей, а потім пропав… і з’явився набагато пізніше вже трупом з великим стажем, тим самим трупом, якого виловили з річки підлеглі Сота-Озерного… Нікого з тих молодих людей, які у свій час спокусили Ліса новим життям, Альк більше ніколи не бачив і нікому нічого не сказав, зі зрозумілих побоювань засудження і вигнання…