Друзі зі змієносця
- Автор: Бабула Владимир
- Серия: Сигнали з всесвiту #3
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Аргонавти Всесвіту
- Переводчик: Віталій Геник
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Друзі зі змієносця». Краткое содержание книги:
...Уся Сонячна система вражена приголомшливою звісткою. Не встигла повернутися додому експедиція до тризір’я Центавра, як у навколосонячному просторі помічено невідомий об’єкт штучного походження, що тримає курс на Землю. Люди навіть не здогадуються, який сюрприз їх очікує.
Українською мовою публікується вперше.
Обидва лікарі тихо стояли біля постелі старого.
Погляд умираючого впав на вікно, на панораму гірських верховин.
Мій батько й я були вбогими кулі, рабами без ціни, - озвався він по хвилі. - Ми служили носіями для сагібів - білих панів - і ченців у цьому монастирі. Багато разів ризикували життям у експедиціях на вершини світу. В одній із таких виправ батько загинув - як безіменний герой. Англійські пани, котрих він супроводжував, спорудили йому пам’ятник... Називали нас Гімалайськими Тиграми за відвагу й витривалість.
Я не розумів тоді, чому сагіби порушують спокій богів на вершинах. Навіщо йдуть у царство лавин і вічної криги? Хочуть знайти там скарби?
Батько на мої питання відповів просто: «Запитувати - на це не маємо права. Коли шлях скінчиться, отримаємо від сагібів гроші. Ми обіцяли їм вірно служити й супроводжувати всюди, куди нам накажуть.» Із кулі ми стали людьми - й люди перемогли світові верховини. Загнали в небуття літні й зимові бурі, гірські долини перетворили на рай. Плекайте, діти, цей рай. Бережіть його незайманим для своїх дітей.
Старий відвів погляд від вікна, заплющив очі й зостався лежати нерухомо.
Чому ви покликали саме мене? - спитав Лікургос.
Довіра зцілює, - відказав тихо старий, не розплющуючи очей.
Лікареві виступили на чолі холодні краплі поту. Він підійшов до старого й обережно поклав руку йому на груди. Навпомацки визначив, що серце зупинилося.
Я повідомлю в Академію, - сказав доктор Пасанг ледь чутно й навшпиньки пішов до дверей.
Лікургос у відчаї стиснув руки.
Не залишайте мене тут самого...
У дверях з’явилася доктор Бартошова, а за нею президент Академії та ще декілька чоловіків і жінок.
Кінець, - прошепотів Пасанг.
Лікургос схопився за голову й вибіг із зали.
Селенарктос розплющив очі. Непорушне обличчя його на мить осяялося ледь помітною посмішкою.
Ви були. добрі до мене. дякую. вам. Живіть у любові. й. мирі, - видихнув тихо, й голова його схилилася набік.
Розділ ІІІ ЩО ГІРШЕ?
Ти його вбив! - вигукнув загадковий старий, коли Лікургос увійшов до лабораторії.
На бога, навіщо мені його вбивати? - застогнав лікар. Він доплентався до крісла і впав у нього. - Чому ви мене переслідуєте? Нащо доводите до божевілля? Що я зробив вам, чим зашкодив?
Я також колись убивав - і не знав навіщо, - провадив старий невблаганно. - І також був за те доведений до божевілля. Життя нещадне - як у вас на Землі, так і будь-де у Всесвіті. Але ти страждаєш, сидячи вигідно в кріслі, маючи вдосталь їжі, сплячи під дахом у теплі. Я ж страждав наче звір...
Старий присунув своє крісло ближче до Лікургоса й зазирнув йому просто в очі.
Послухай, як я страждав. Можливо, це допоможе тобі легше витерпіти власний біль.
***
- Під час мандрів у космічних просторах ми зупинилися якось на невідомій планеті, яку назвали - якщо послуговуватися вашою людською мовою - Гаммою.
На Гаммі були сприятливі для життя умови. Ми побудували там комфортабельні житла й помалу готувалися до подальшої подорожі Всесвітом. Однак щасливе життя не тривало довго. Настав час катастроф, які планета переживала часто. Мої супутники відлетіли, а я з власної вини залишився на Гаммі сам, покинутий напризволяще, без будь-якої надії на допомогу. А надія - сам це добре знаєш - полегшує й смерть.
Перша ніч у вічному вигнанні була подвійно страшною.
Ваш земний геолог говорить сухо, по-науковому: «Нерівності земного рельєфу, морські глибини й обриси материків створені силами різного походження. Одна група цих сил бере початок у надрах Землі... Найстарішим проявом ендогенних сил, які породили різні форми земної поверхні, в геоісторії є вулканічна діяльність. Вона проявляється у припливі магми ближче до поверхні Землі або ж у виливанні її на поверхню».
Старий зціпив зуби й роздратовано просичав:
Авжеж, так говорить холодний геолог... Але я в тому пеклі жив! - вигукнув він різко. - Земля буквально горіла й плавилася в мене під ногами.
Він схилив голову й продовжував спокійніше:
Першої ночі. земля тряслася й репалася, гори диміли в мене над головою, в заглибину, де я сховався, вривалася крижана буря. А в серці відчай.