Друзі зі змієносця

«Напевно, збожеволів, бідака», - подумав учений і запропонував старому зайти.

Хутко відкривши бляшанку консервів, він виклав її вміст на тарілку.

Підкріпіться, зараз вам покращає. Прийшли просити мене про допомогу як лікаря? Хіба вам не сказали в місті, що я взяв відпустку, щоби тут, на самоті, закінчити важливу наукову працю? Ну та гаразд - стражденним допоможу завжди...

Старий уважно подивився на нього.

По очах бачу, що маєш мене за шаленця. Не віриш, що я прийшов з іншого світу, еге ж? Та я доведу тобі, що наділений цілком іншими, нелюдськими здібностями. Поглянув оце допіру на твоє чоло і знаю, що допомога стражденним не перший твій фах. Бачиш - ти здивований, а це доводить, що я маю слушність.

Їжте, дідусю, їжте, в дорозі ви добряче зголодніли, - припросив учений старого, не зважаючи на його слова.

Не називай мене дідусем, я молодший від тебе. Сумую лише за еліксиром життя, що його маєте ви, люди. В нашому - точніше, в моєму, - світі старіють швидше, ніж на Землі, він більш дикий. Але ваша, людська їжа дивовижно смачна - мої вітання, - він церемонно вклонився. - Вона штучна, чи не так? Бачиш, я все знаю! Вас, людей, я знаю дуже добре. Ви справжні чарівники. В моєму царстві таких здібних людей не було. Я - щоб ти знав, із ким маєш справу - багато років володів світом, так само великим, як і ваша Земля...

То хто ж ви? Звідки прийшли? Навіщо розповідаєте мені байки? - поспитав учений сприкрено.

Старий підійшов до вікна і вказав на зоряне небо.

Я прийшов звідти, - дивуюся, що ти ще досі не знаєш. Як давно ти відірваний від світу?

Він схилився до телевізора й повернув верньєр.

.Другий літак із загадковими прибульцями приземлився у Нью-Йорку, - говорив диктор. - Головний корабель кружляє на висоті сорока кілометрів над Землею. Прибульці не знімали скафандрів, тому ми не знаємо, як вони виглядають. Усі розмовляють по-англійськи. Екіпаж літака, який приземлився в Середземному морі, попросив дозволу відвідати Всесвітню Академію наук...

Дослідник схопився за голову й витріщився на старого.

Хіба це можливо? Ви один із них? Але це безглуздя! Ви людина, як і я - не майте мене за дурня.

Я людина, як і ти, але й не людина - в твоєму розумінні, - засміявся старий загадково. - В усякому разі, я прийшов з іншого світу, повір мені.

А чому навідалися саме до мене? - здавленим голосом запитав учений.

Бо знаю тебе краще від інших - і мій літак приземлився на озері поблизу. Завтра в тому переконаєшся...

Вчений схопився й побіг до відеофону. Старий зупинив його.

Знаю, що ти надумав. Хочеш повідомити людям про мій візит. Не треба, нікому не телефонуй. Я волів би залишитися в тебе на деякий час інкогніто, як кажете ви, люди. Сподіваюся, ти приймеш мою пропозицію. Не пожалкуєш. Дізнаєшся багато про що - розповім тобі, як мені жилося в іншому світі, та про наш шлях. Я був провідником експедиції на вашу планету.