Усі птахи в небі (ЛП)

Раніше, коли Еліслі і Мейз були двома окремими школами, що представляли два стилі магії, були деякі розбіжності, але тепер вони були об'єднані, тому що магія була об'єднана, за велику ціну. Прохід між ними являв собою піщаний тротуар, який відкривався тільки в певний час.

Патриція проводила тижні, освоюючи тонкощі зцілення в Елліслі-холі, і потім вчителі відправляли її в лабіринт, і вона так заплутувалася в Лабіринті і в собі, що забувала всі набуті навички. Вона намагалася вирішити якусь дурницю в "Лабіринті" і розібратися, як виконувати якийсь хитрий трюк, щоб її відправили в Елтіслі-Холл, де знову доводилося вчити безліч правил і формул, і де вона забувала те, чого досягла в Лабіринті.

Цього було достатньо, щоб змусити її плакати в подушку щоночі під час просвітлення (в Елтіслі) або імпровізованому часі (у Лабіринті). Але також Патриція переживала за своїх батьків, з якими вона навіть не попрощалася. Бо всі вони думали, що вона мертва. Або жила у лісі як тварина. Вона хотіла повідомити їм, що з нею все в порядку, але не знала, як це зробити. Не кажучи вже про те, що вона залишила свого кота Берклі.

Головним вчителем у Елтіслі-академії була привітна стара леді, яку звали Кармен Едельштейн. Її срібне волосся завжди було в гідному вигляді і вона завжди носила шовкову накидку на шию та плечі. Кармен запрошувала учнів приходити до неї з будь-якими проблемами або питаннями, і Патриція незабаром виявила, що довіряє старій дамі, але також вона отримала настанову про те, що не повинна згадувати про її розмову з якимось Дерев'яним духом кілька років тому. Магія — це практика і мистецтво, а не система духовної віри. Ви можете мати свої власні приватні духовні переживання, як і будь-яка нормальна людина, але вважати, що у вас є пряма лінія до чогось великого і стародавнього протирічить основам "Правил поведінки".

— Дерева не розмовляють з людьми, — сказала Кармен Едельштейн, і її звичайний голос підмінився схвильованим тоном. — Ви мали галюцинацію, або хтось зіграв з вами фокус. Ось чому погано, що ми отримуємо багато студентів після того, як вони вже поекспериментували самостійно. Різні погані звички можуть бути кошмаром, який заважає вчитися.

— Це, мабуть, була галюцинація. — Патриція посовалася на негнучкому кріслі. — Пам'ятаю, що тоді я з'їла багато гострої їжі.

Головним вчителем у Лабіринті був Канот, чиє обличчя і голос змінювалися щоразу, коли ви зустрічали його знову. Іноді він виглядав як старі шрі-ланкійські чоловіки, іноді якпігмеї, іноді як чоловіки-гіганти з довгою бородою. Патриція незабаром навчилася розпізнавати Кано за певними словами, подібно до того, як він посмикував плечима або звужував ліве око. Якщо ви не змогли його ідентифікувати або помилково ідентифікували як когось іншого, то опинялися в найбільш глибокій ямі Лабіринту (крім бездонної, звісно). Люди казали, що коли Кано двічі носитиме те саме обличчя, він помре. Щоразу, коли ви зустрічали Канота, він пропонував вам якусь страшну угоду. Патриція навіть не намагалася розповісти Кано про Дерево.