![Кінець Вічності [The End of Eternity] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/3/0/3/2/9/kinec-vichnosti-the-end-of-eternity-download.jpg)
Кінець Вічності [The End of Eternity]
- Автор: Азимов Айзек
- Год: 1990
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00734-9
- Переводчик: Д. К. Грицюк
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Кінець Вічності [The End of Eternity]». Краткое содержание книги:
Суворі і аскетичні закони «Вічності» відлагоджені і ніколи не дають збоїв. Але одного дня молодий і геніальний Технік Харлан, зробивши одне з переміщень в часі, закохується у вродливу дівчину Нойс з іншого століття. Харлан стає перед вибором — обов’язок і підпорядкування закону або особисте щастя? Його рішення може привести до парадоксів часу і навіть зникнення самої «Вічності».
— Нойс! І несподівано, перш ніж він розгледів її як слід, вона опинилася в його обіймах, міцно обвила його руками, притулилася щокою до плеча, і Харланове підборіддя потонуло в її шовковистому М’якому волоссі.
— Ендрю, — шепотіла вона, задихаючись у його обіймах, — де ти пропадав? Тебе не було кілька днів, і я вже почала боятися.
Харлан випустив дівчину з обіймів і захоплено пожирав її очима.
— З тобою все гаразд?
— Зі мною — так. Я думала, з тобою щось трапилось. Я думала…
Вона затнулась, і в очах її промайнув переляк.
— Ендрю!
Харлан різко обернувся.
Та це був всього-на-всього Твісел, засапаний від швидкої ходи.
Вираз Харланового обличчя, видимо, заспокоїв Нойс. Вона запитала тихим голосом:
— Ти знаєш його, Ендрю? Все буде гаразд?
— Не хвилюйся, — сказав Харлан. — Це мій начальник, Старший Обчислювач Лабан Твісел. Він знає про тебе.
— Старший Обчислювач? — Нойс злякано відсахнулася.
Твісел поволі підійшов до неї.
— Я допоможу тобі, дитино моя. Я допоможу вам обом. Я пообіцяв Технікові, однак він не хоче вірити.
— Пробачте, Обчислювачу, — сказав Харлан, хоч з виразу його обличчя не було помітно, що він глибоко розкаюється.
— Пробачаю, — сказав Твісел.
Він узяв дівчину під руку, й видно було, що вона погодилася на це неохоче.
— Скажи мені, дівчино, тобі добре тут жилося?
— Я хвилювалася…
— Тут нікого не було відтоді, як Харлан залишив тебе?
— Н-ні, сер.
— Нікого? Жодної живої душі?
Нойс похитала головою і запитливо глянула на Харлана.
— А чому ви запитуєте?
— Просто так. Пусті фантазії. Ходімо, ми відвеземо тебе назад у 575-е.
По дорозі до капсули Ендрю Харлан поступово поринув у глибокі роздуми. Він навіть не глянув на лічильник, коли вони, вже рухаючись назад, у минуле, пройшли крізь 100 000-е Сторіччя, а Твісел полегшено зітхнув, немов до останньої хвилини боявся потрапити в пастку.
Не вийшов Харлан із задуми й тоді, коли рука Нойс ковзнула в його долоню; він тільки у відповідь машинально потис її пальці.
Коли Нойс заснула в сусідній кімнаті, Твіселове занепокоєння досягло крайньої межі.
— Оголошення! Давай сюди оголошення, мій хлопчику! Твоя дівчина вже з тобою. Я виконав свою обіцянку.
Мовчки, ще й досі занурений у свої думки, Харлан погортав журнал, що лежав на столі, і знайшов потрібну сторінку.
— Все досить просто, — сказав він, — але це оголошення написано англійською мовою. Я спочатку прочитаю по-англійському, а потім перекладу.
Невеличке оголошення містилося на 30-й сторінці у лівому горішньому кутку. На тлі контурного малюнка було надруковано великими чорними літерами:
А внизу дрібними літерами значилася адреса: «Поштова скринька, 14, Денвер, Колорадо».
Твісел, уважно вислухавши переклад, був розчарований.
— Що таке «Market»? — запитав він. — Що все-таки мається на увазі під цим словом?
— У даному разі це означає «продаж акцій», — нетерпляче відповів Харлан. — Система залучення приватного капіталу. Але тут річ зовсім у іншому. Хіба ви не бачите, на якому тлі надруковане оголошення?
— Бачу. Атомний гриб. Спроба привернути увагу. А що він міг би означати?
— Побий його Час! — вибухнув Харлан. — Що з вами сталося, Обчислювачу. Подивіться на дату випуску журналу.
Він показав на маленький рядок у лівому горішньому кутку сторінки.
— Тут написано: «28 березня 1932 року». Навряд чи вам треба перекладати значення цифр. Написання їх майже таке саме, як і в Міжчасовій Мові, й ви самі розумієте, що це 19,32 Сторіччя. Невже ви не знаєте, що в цей Час жодна людина не бачила атомного гриба? Ніхто не міг намалювати його з такою точністю, крім…
— Стривай, стривай. Тут я бачу тільки контур грибовидної хмари, окреслений тонкою лінією. Може, просто випадковий збіг?
— Випадковий збіг? Тоді зверніть увагу на перші літери рядків: «All the Talk of the Market». Складіть їх, і ви одержите слово АТОМ, яке і Міжчасовою означає атом. По-вашому, це також випадковий збіг? Ні, тут немає нічого випадкового.
Хіба ви не бачите, Обчислювачу, що оголошення відповідає всім, виробленим вами ж, умовам? Воно відразу впало мені в очі. Купер знав, що я не пропущу такого очевидного анахронізму. І водночас для людини з 19,32-го в ньому немає ніякого прихованого змісту.
Оголошення міг умістити тільки Купер. Це його послання нам. Нам відоме його місцеперебування в Часі з точністю до тижня. У нас є його поштова адреса. Залишається тільки поїхати і забрати його, що прошу доручити мені, оскільки я найкраще знаю Первісну епоху. — І ти поїдеш? — Обличчя Твісела засвітилося радістю.